МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ, Наказ № 268 від 13.06.2018 р. "Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці"

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.06.2018

м. Київ

N 268

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
06 липня 2018 р. за N 785/32237

Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці

Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року N 1119,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці, що додається.

2. Департаменту аграрної політики та сільського господарства забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Перший заступник Міністра	М. Мартинюк
ПОГОДЖЕНО:
В. о. Голови Державної регуляторної служби України	В. П. Загородній
Заступник Міністра екології та природних ресурсів України	В. М. Вакараш
Голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів	В. Лапа
В. о. Міністра охорони здоров'я України	У. Супрун

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України
13 червня 2018 року N 268

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
06 липня 2018 р. за N 785/32237

ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення спеціалістами ветеринарної медицини профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці на аспергільоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху аспергільозу птиці у птахогосподарствах різних форм власності, внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'яса та м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва у разі виявлення аспергільозу і є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, у власності яких є домашня або інша птиця, що утримується в неволі, та діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом птиці (далі - власники), спеціалістами ветеринарної медицини, які здійснюють діяльність у сфері птахівництва.

2. Аспергільоз (Aspergillosis) (пневмомікоз, брудерне запалення легень, пліснявий мікоз) - захворювання, яке викликається пліснявими грибами роду Aspergillus.

У птахів хвороба характеризується ураженням органів дихання та серозних оболонок інших органів - печінки, кишечника, селезінки, нирок, центральної нервової системи та повітряних порожнин трубчастих кісток.

Найбільше етіологічне значення мають види A. flavus, A. parasiticus (афлатоксикоз, циклотіазоновий токсикоз), A. fumigatus (аспергілотоксикоз), A. ochraceus (охратоксикоз) і A. clavatus (аспергілоклаватустоксикоз), які продукують різні афлатоксини.

Основні гриби роду Aspergillus - продуценти мікотоксинів: Aspergillus flavus - афлатоксин A, B1, B2, G1, G2, P та інші; A. parasiticus - афлатоксин B1, B2, M1, M2; A. ochraceus - охратоксин A.

Найбільш вивченими мікотоксинами є афлатоксини, що виробляються грибом Aspergillus flavus. Їх виділено в кристалічному вигляді, з'ясовано їх структуру та механізм дії (афлатоксини викликають циротичні зміни печінки, мають нефротоксичні та канцерогенні властивості).

3. Аспергільоз набув розповсюдження серед домашньої, декоративної та дикої птиці. Хворіють аспергільозом кури, індики, качки, гуси, голуби та інші птахи.

4. Найбільш чутливий до хвороби молодняк, особливо індичата та курчата, хвороба яких перебігає гостро, часто набуває форми ензоотій, супроводжується значним відходом до 45 - 90 %.

У дорослої птиці, у тому числі водоплавної та болотної, аспергільоз перебігає у хронічній формі з незначним відходом.

Небезпека зараження аспергільозом зростає в обмеженому просторі через стресові фактори або наявність підстилки чи зерна, уражених грибами.

5. Хвороби птахів, спричинені аспергілами, умовно поділяють на чотири групи:

мікози (аспергільози) - інфекційні хвороби, що виникають у птиці шляхом первинного інфікування різних органів і тканин аспергілами, або в результаті вторинної інфекції ослабленого організму птахів (туберкульоз, гістоплазмоз) чи після лікування протигрибковими антибіотиками;

мікотоксикози (аспергілотоксикози) - неінфекційні захворювання, що виникають внаслідок вживання кормів, уражених токсичними грибами, які продукують та накопичують у кормових субстратах мікотоксини;

мікозомікотоксикози (аспергіломікозомікотоксикози) - хвороби, спричинені патогенними токсичними штамами грибів A. fumigatus, A. flavus; алергічні захворювання, що виникають внаслідок інгаляції спорами або внаслідок інших контактів з грибами, які проявляються у вигляді кон'юнктивітів, порушення роботи дихання, ураження центральної нервової системи.

6. Збудники хвороби належать до вищих недосконалих грибів класу Deuteromycetes роду Aspergillus групи головчастих цвілей. Основними збудниками аспергільозу є Aspergillus fumigatus Fres, Aspergillus flavus Link, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans - аеробні мікроорганізми, тобто оксибіонти, - організми, які можуть існувати тільки за наявності вільного молекулярного кисню. Однак з'ясовано, що Aspergillus fumigatus може розвиватися і в анаеробних умовах.

Але в патологічний процес можуть бути залучені й інші мікроорганізми (A. terreus, A. glaucus, A. nidulans, A. niger, A. amstelodami, A. nigreskes).

Спори A. fumigatus гладкі, без кольору, ближче до везікул - світло-зелені. Їх довжина складає до 300 мкм, діаметр - 5 - 8 мкм.

Спори Asp. flavus мають довжину 100 мкм, діаметр - 10 - 65 мкм, без кольору, мають жорстку структуру і товсті стінки.

У місцях локалізації (слизова оболонка гортані, трахеї, бронхи, а також легені та повітроносні мішки) спори гриба проростають і викликають запальну реакцію частіше у вигляді вузликів (аспергільом) і місцевої клітинної інфільтрації з наявністю гігантських клітин та ексудативних явищ. У центрі вузлика можна виявити колонію гриба, що складається з розгалуженого міцелію. Крім того, спори гриба (рідше міцелій) можуть лімфогематогенним шляхом розноситися по всьому організму, осідати й розвиватися у тканинах і органах. В організмі гриби за сприятливих умов посилюють свої патогенні властивості, виділяють протеолітичні ферменти й ендотоксини з гемолітичними і токсичними властивостями.

Гриби розвиваються на вологих стінах приміщень, у годівницях, кормах, підстилці, посліді. Не виключена можливість проростання міцелію гриба в зерні, що зумовлює його зараженість. У разі складування вологих кормів, соломи можливе їх зіпрівання, що сприяє розвитку та розмноженню грибів, після їх висихання пил повністю складається зі спор грибів. Під час вдихання спор відбувається інфікування організму, що спричинює захворювання.

7. Спори аспергіл досить стійкі до дії фізичних та хімічних чинників. Кип'ятіння інактивує спори гриба протягом 5 - 10 хвилин. З хімічних речовин на Asp. fumigatus діють хлорне вапно, формалін, фенол, хлорамін, їдкий натр, але у високих концентраціях та тривалій експозиції.

8. Для дезінфекції необхідно використовувати 10 % розчин формаліну, 5 % розчин лізолу або 3 % розчин карболової кислоти, 10 % розчин йоду однохлористого тощо. Культура гриба, вирощена на злаках, знезаражується 3 % розчином їдкого натру протягом двох годин, 3 % розчином карболової кислоти - за одну годину і 5 % формаліном - за 10 хвилин.

9. Культивування Aspergillus fumigatus здійснюють на агарі Чапека. При цьому утворюються колонії, що розростаються і мають вигляд рівних або шорсткуватих, з розвиненим повітряним міцелієм, який надає їм повстяного вигляду білого кольору, а потім зеленого, чорний колір властивий зрілим культурам, які перебувають у стадії плодоносіння. На звороті вирослі колонії є безбарвними або жовтувато-коричневого кольору. В препаратах, виготовлених з вирощеної культури, можна побачити гладкі короткі зеленого кольору конідієносці, повітряні гіфи септировані, без перегородок. Стерігми мають одноярусний склад, конідії темно-зеленого кольору, шипуваті або кулястої форми. Aspergillus flavus і Aspergillus niger на агарі Чапека формують колонії, що широко розлітаються, з рясним плодоносінням. Колір колоній залежить від маси конідій, що розвиваються на конідієносіях. У препаратах із культури можна виявити за допомогою мікроскопії безбарвний або світлий септирований міцелій.

10. Джерелом інфекції є хвора птиця, заражені спорами гриба корми (пшениця, жито, ячмінь, овес, рис, кукурудза, сорго) і підстилка. Зараження відбувається переважно через органи дихання або травний канал, а також через яйця, обсімінені спорами грибів. Причинними факторами є антисанітарні умови утримання птиці, скупченість, неповноцінна годівля, часте застосування антибіотиків, захворювання різної етіології.

11. Аспергільоз виникає як наслідок використання недоброякісних кормів та підстилки (солома), уражених грибом Aspergillus. Спалахи аспергільозу відбуваються і у разі заспореності інкубаторів через порушення зоогігієнічних умов утримання батьківських стад. Інкубаційні яйця можуть уражатися грибами в гніздах - збудник аспергільозу проникає через пори шкаралупи та уражає ембріони, спричиняючи їх загибель та зараження молодняку в інкубаторах. Аспергільоз уражає в основному молодняк, захворюваність при цьому досягає 80 %, за несприятливих умов хворіють і дорослі птахи - до 50 % випадків.

12. Інкубаційний період триває 3 - 10 днів.

Характерні симптоми хвороби - кашель, кон'юктивіти, судоми, діарея. Із дзьоба та носових отворів може витікати серозна або піниста рідина. Дихання прискорене, затруднене, супроводжується хрипами, дзьоб відкритий, для полегшення дихання птиця витягує шию. Хвора птиця стає пригніченою, млявою, сонливою, малорухливою. У разі ураження повітроносних мішків видих супроводжується характерними хрипами і свистом, спостерігаються симптоми ускладненого дихання.

У індичат і курчат характерними ознаками можуть бути явища менінгоенцефаліту.

У гусенят спостерігають млявість, затруднене дихання, прогресуюче схуднення; птиця кладе голову на підлогу, лежить не рухаючись та згодом гине. Під час спалаху аспергільозу в 2 - 4-денних гусенят можуть бути виділення з носових отворів із домішкою сірих пластівців, іноді з кров'ю.

Під час дії афлатоксинів птиця частково відмовляється від корму, оскільки виникають некротичні ураження ротової порожнини, кінчика язика. Птиця втрачає вагу, знижується її продуктивність. Під час дії охратоксинів спостерігається поліурія, що призводить до появи великої кількості вологого посліду, а також некроз кінчика гребня.

Під час афлотоксикозу знижується репродуктивна здатність птиці - погіршується якість сперми, зменшуються розміри яйця, маса і частка жовтка у яйці. Метаболіти афлатоксину можуть переходити в яйце, при цьому погіршується заплідненість, виводимість і життєздатність молодняку. Забруднення мікотоксинами корму племінних курей порушує імунний стан виведених курчат.

Наявність афлотоксину у кормах для птиці, особливо у високих концентраціях, знижує показники як клітинного, так і гуморального імунітету.

У курей батьківського стада, уражених охратоксином, спостерігається зниження живої маси, продуктивності та маси яєць. Крім того, охратоксин може призвести до зниження міцності шкаралупи, зменшення розміру яйця, погіршення його якості у цілому, до утворення характерних жовтих плям на шкаралупі, зростання відсотка яєць з кров'яними включеннями.

Трупне заклякання досить виражене, трупи виснажені. Носові отвори склеєні, під час натискання з них виділяється сірувата слизова маса.

У разі ураження верхніх дихальних шляхів знаходять ексудат жовтуватого або сіруватого кольору з домішками білуватих плівок, що закупорюють відповідні відділи дихального апарату. Слизові оболонки гіперемійовані.

У разі ураження легень знаходять характерні аспергільозні вузлики розміром від ледь помітних до горошини білуватого, сіруватого або жовтуватого кольору м'якої, еластичної або хрящової консистенції; на розрізі вони гомогенно-казеозні.

Під час гострого перебігу аспергільозу спостерігається локальна або дифузна пневмонія без утворення вузликів, легенева тканина гепатизована.

Під час хронічного перебігу центр вузлика розм'якшується, іноді вузлики зливаються в більш обширні конгломерати, на розрізі яких видно казеозні маси. В інших випадках спостерігається інкапсуляція та вапнування.

У разі ураження черевних чи грудних повітроносних мішків на їх оболонці знаходять дископодібні або пластинчасті нашарування товщиною 2 - 5 мм. Звертають на себе увагу гудзиково-колоподібні, концентричні, з плоскою або випуклою бляшкою в центрі колонії, іноді вкриті пухнастим нальотом (спороносні колонії). Колонії складаються з фібрину, клітинних елементів та міцелію гриба. Подібні осередки спостерігаються на серозних оболонках грудної та черевної порожнин, а також на серозній оболонці кишечника. Інколи в черевній порожнині з'являється значна кількість червонуватої мутної рідини.

Спостерігаються зміни в шлунково-кишковому тракті від незначної гіперемії до геморагічного запального процесу; особливо чітко ці явища виражені в дванадцятипалій кишці. У печінці спостерігаються застійні явища.

13. Охратоксин вражає проксимальні канальця, в результаті чого нирки стають блідими і збільшеними в розмірах, спостерігається накопичення уратів у суглобах і черевній порожнині. Охратоксин, як і афлатоксин, викликає жирову дистрофію печінки і призводить до смерті птиці у зв'язку з нирковою недостатністю. Афлатоксин викликає некротичні ураження ротової порожнини, виразки шлунково-кишкового тракту.

II. Діагностика захворювання птиці на аспергільоз

1. Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак, епізоотичних даних, патолого-анатомічних змін та результатів мікологічного дослідження.

Вирішальне значення для постановки діагнозу має лабораторна діагностика виявлення збудника в матеріалі методом світлової мікроскопії, виділення чистої культури посівом на живильні середовища (агар Чапека, Сабуро, кров'яний, мозковий, кукурудзяний агари, м'ясопиптонний агар - pH 5,5 - 6,5) та ідентифікацію збудника за культурально-морфологічними і живильними властивостями.

2. Для діагностики аспергільозу до лабораторії направляють свіжі трупи птиці, накладення, вузлики, шматочки уражених органів, мокротиння, яйця. Одночасно надсилають проби корму, підстилки, відходів інкубації, за потреби - змиви зі стін та обладнання інкубаторію.

3. Для підтвердження патогенності виділених культур аспергіл застосовують біопробу на лабораторних тваринах (кролики, морські свинки, білі миші), яким вводять внутрішньовенно суспензію спор грибів, що викликає розвиток генералізованого процесу з типовим ураженням органів дихання, нирок, серця. На розтині у цих органах виявляють безліч дрібних вузликів з інтенсивним розвитком гриба. З метою диференціації виключають туберкульоз, пулороз, респіраторний мікоплазмоз, інфекційний бронхіт, а також диференціюють за допомогою мікологічних досліджень аспергільоз від мікозів, викликаних іншими цвілевими грибами. Під час дослідження крові на наявність афлатоксину виявляють підвищений вміст сечовини і аміноазоту.

4. Для діагностики аспергільозу застосовують реакції імунної флуоресценції, преципітації, зв'язування комплементу, імуноелектрофорезу, імуноферментний аналіз. Позитивно зарекомендували себе також алергічні проби. Можна визначати вміст афлатоксину в кормі, що викликає підозру. Для цього середній зразок корму екстрагують органічними розчинниками, після грубого очищення екстракту його випарюють і піддають хроматографічному аналізу. Вміст токсину в зразку визначають шляхом порівняння кількості токсину, виділеного із зразка, з кількістю токсину в стандартному розчині.

Токсичність корму визначають, згодовуючи його курчатам, качкам, голубам та іншим тваринам, тобто ставлять біопробу.

III. Профілактика захворювання птиці на аспергільоз

1. Для профілактики захворювання птиці на аспергільоз власники зобов'язані виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03 липня 2001 року N 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 липня 2001 року за N 565/5756.

2. Керівники і спеціалісти птахогосподарств (власники або утримувачі птиці) організовують захист господарства (об'єкта з утримання птиці) від занесення цієї інфекції та її розповсюдження у господарстві та за його межами.

Для цього вживають таких заходів:

годування птиці доброякісними повноцінними кормами за раціонами, що відповідають її вікові та продуктивності;

недопущення використовування для годівлі небезпечних з епізоотичного погляду, токсичних, недоброякісних кормів (цвілі, почорнілі, затхлі);

використовування кормів, що пройшли термічну обробку (грануляцію);

проведення просушування зерна під час збирання;

санітарний контроль якості кормів, що надходять до господарства;

належне зберігання кормів та кормових добавок, при цьому слід запобігати їх ураженню грибами різних видів з роду Aspergillus;

дотримання міжциклових профілактичних перерв з метою проведення механічного чищення та дезінфекції пташників, інкубаторію, складських приміщень, інвентарю, обладнання, тари, транспортних засобів;

санітарний контроль якості підстилки, що надходить до господарства;

проведення дезінфекції інкубаційних яєць;

санітарний контроль пакувального матеріалу і тари для яєць;

санітарний контроль у приміщеннях пташників та виробничої зони;

недопущення накопичення посліду та інших залишків, розростання чагарників і бур'янів;

у приміщеннях, де утримується птиця, зволожування підлоги водою на початку і в другій половині робочого дня, один раз на 7 - 10 днів - дезінфікуючим розчином;

недопущення підмітання підлоги без попереднього зволоження;

систематичне омивання або орошування внутрішніх доріг господарства, стін пташників, особливо з боку вентиляторів, майданчиків, що прилягають до пташників, газонів, дерев шляхом розпилення води за допомогою поливально-миючої машини;

ліквідація шкідників.

3. Перевірку кормів проводять у виробничій лабораторії господарства (за наявності), а також один раз на місяць - у державній лабораторії ветеринарної медицини.

4. Проводять відбирання середніх проб від кожної партії комбікорму, що надходить, зернофуражу, зберігають їх у запечатаному вигляді за температури не вище ніж 12 ^°C протягом 1 - 1,5 місяця, а після закінчення зазначеного строку проби кормів, що не спричинили захворювання птиці, утилізують.

5. Ємності для зберігання розташовують під покрівлею і розміщують так, щоб уникнути утворення конденсату води на їх стінках.

У місцях, де після дощу застоюється вода, необхідно робити дренажний стік.

6. Кормові матеріали та комбікорми необхідно зберігати в закритих упаковках або контейнерах.

Упаковки чи контейнери мають бути закриті так, щоб під час відкриття вони пошкоджувались і не використовувались повторно.

7. Звільнені ємності або приміщення (сховища) мають бути ретельно очищені та продезінфіковані.

8. Для запобігання мікотоксинам слід використовувати в комбікормах речовини, що зв'язують токсини (токсиноблокатори). Ці речовини є високоактивними мінеральними абсорбентами (наприклад, силіконові порошки), які вводять у корм. Вони здатні абсорбувати (вбирати в себе) бактеріальні або грибкові токсини з травного тракту і виділяються з організму з послідом. Рекомендується вводити токсиноблокатори протягом усього періоду вирощування або яйцекладки.

9. Утримуючи птицю на глибокій підстилці, використовують тільки сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях.

Як підстилковий матеріал використовують сфагновий торф, суміш тирси і солом'яної різки, тирси із соняшниковим лушпинням, дерев'яну стружку, тирсу, штучне покриття тощо.

Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу, сиру і не перевірену лабораторією підстилку.

Підстилку вкладають на попередньо очищену і продезінфіковану підлогу. Спочатку її посипають шаром вапна-пушонки з розрахунку 0,5 кг на 1 м², після чого настилають підстилковий матеріал шаром 10 - 15 см для молодняку і 15 - 20 см для дорослої птиці. Верхній шар підстилки регулярно рихлять і за потреби додають свіжу.

Після зміни кожної партії птиці глибоку підстилку видаляють з подальшою утилізацією, що забезпечує зниження до мінімуму ризиків поширення інфекційних хвороб, та проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію.

10. Для отримання якісного добового молодняку проводять профілактику мікотоксикозів батьківських стад птиці.

11. В особистих селянських господарствах проводять заходи згідно з Ветеринарно-санітарними вимогами утримання птиці в особистих селянських господарствах, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19 грудня 2006 року N 100, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 2007 року за N 42/13309.

12. Державний ветеринарно-санітарний нагляд і контроль щодо дотримання ветеринарно-санітарних вимог, правил, технічних регламентів та інших нормативно-правових актів птахогосподарствами незалежно від форм власності здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

IV. Заходи у разі виявлення захворювання птиці на аспергільоз

1. У разі захворювання або підозри на захворювання птиці на аспергільоз власник та/або спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, зобов'язані негайно в усній формі повідомити про це територіальний орган Держпродспоживслужби і до прибуття спеціалістів ветеринарної медицини району (міста) у господарстві вжити заходів щодо ізоляції хворої від здорової птиці птахогосподарства та інших епізоотично пов'язаних із ним птахогосподарств. Необхідно замінити корм та підстилку.

2. У разі підтвердження діагнозу захворювання птиці на аспергільоз компетентні органи проводять епізоотологічне розслідування з метою визначення походження та виникнення хвороби. Якщо захворювання виникло через годівлю недоброякісними кормами, відбирають проби від кожної партії комбікормів, зернофуражу та інших кормів у порядку, передбаченому стандартами, і направляють до державної лабораторії ветеринарної медицини або Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи.

3. Пташник (відділення, ферму, господарство), де зареєстровано захворювання птиці на аспергільоз, оголошують неблагополучним. Для встановлення джерела збудника інфекції і його локалізації вводять карантинні обмеження, що:

1) забороняють:

переміщення птиці (крім відправлення птиці на забій), інвентарю, кормів між пташниками (відділеннями) у межах господарства;

вивезення інкубаційних яєць і птиці до інших господарств для інкубації та комплектації стада;

2) дозволяють:

ввезення до господарства інкубаційних яєць і добового молодняку птиці з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії після його санації (окремо від яєць цього господарства) та ізольованого вирощування отриманого молодняку;

інкубацію яєць, одержаних від птиці благополучних пташників, за умови їх використання для відтворення стада в межах цього господарства;

вивезення із благополучних пташників птиці на м'ясопереробні підприємства, де хвору птицю забивають на санітарній бойні, якщо її немає - на загальній лінії з подальшою ретельною механічною очисткою та дезінфекцією або в окремі санітарні дні.

4. Ветеринарно-санітарну оцінку продуктів забою птиці проводять відповідно до Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07 червня 2002 року N 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.

5. З метою прискорення ліквідації захворювання допускають забій усієї птиці з неблагополучного пташника (відділення, ферми, птахогосподарства) до закінчення технологічного циклу за розпорядженням керівника територіального органу Держпродспоживслужби району та за згодою керівника (власника) птахогосподарства.

6. Покращують зоогігієнічні умови утримання і годівлі птиці, звертаючи увагу на забезпечення птиці вітамінами, у тому числі груп A, C, E.

7. Якщо є підозра, що корми заражені спорами грибів, їх вилучають з раціону до отримання результатів лабораторних досліджень. Якщо причиною захворювання є запліснявілі корми або підстилка, їх вилучають і знищують.

8. Корми, уражені грибами, знищують. Інвентар промивають 5 % розчином формальдегіду або 2 % розчином їдкого натрію.

9. З лікувальною метою застосовують йодисті препарати, протигрибкові антибіотики або інші ветеринарні препарати, зареєстровані в Україні відповідно до Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1349, згідно з листівками-вкладками на ветеринарні препарати.

10. В інкубаторіях відходи інкубації знищують (спалюють). Проводять дезінфекцію приміщень інкубаторію та інкубаційних шаф фунгіцидними препаратами згідно з інструкціями щодо їх застосування.

11. У неблагополучному господарстві роблять технологічну перерву та проводять санацію інкубаторію (механічне чищення та миття інкубаторіїв із подальшою дезінфекцією).

12. Приміщення пташників, у яких зареєстровано аспергільоз, підлягає обов'язковій обробці, яка передбачає:

повне звільнення приміщення від птиці;

зрошення повітря та підлоги приміщень дезінфекційними засобами фунгіцидної дії з метою запобігання підняттю пилу та спор A. fumigatus у повітря;

видалення посліду, залишків пуху, пера, кормів, механічне очищення та миття стін, стелі, підлоги, обладнання, інвентарю гарячою водою 70 - 80 ^°C;

проведення дезінфекції зареєстрованими в Україні препаратами, які мають фунгіцидну дію, згідно з інструкціями щодо їх застосування;

вапнування стін, стелі;

промивання після дезінфекції напувалок, годівниць, протирання обладнання;

миття та додаткову дезінфекцію підлоги;

проведення заключної дезінфекції з лабораторним контролем якості проведення.

13. Дезінфекцію інкубаційних яєць проводять тричі парами формальдегіду або іншими дезінфекційними засобами, зареєстрованими в Україні згідно з інструкціями щодо їх застосування. Перший раз - якнайшвидше після знесення в дезкамері пташника, другий раз - перед закладкою в інкубаційну шафу, третій раз - після перенесення у вивідні шафи.

14. У період карантинних обмежень повітря в інкубаторії щоденно дезінфікують протягом 5 - 6 днів підряд з перервою на 1 - 2 дні. Для дезінфекції інкубаторію використовують зареєстровані в Україні дезінфекційні препарати фунгіцидної дії згідно з інструкціями щодо їх застосування.

15. Санацію дихальних шляхів молодняку птиці після виведення проводять аерозольним методом з одночасною дезінфекцією повітря приміщень високодисперсним 50 % розчином йодтриетиленгліколю з розрахунку 1,3 мл³ протягом 5 хв з подальшою експозицією 15 хв. Санацію дозволяється проводити також іншими зареєстрованими в Україні препаратами фунгіцидної дії згідно з інструкціями щодо їх застосування.

На час аерозольних обробок ящики з добовим молодняком птиці розміщують у шаховому порядку.

16. Під час дезінфекції тари, транспортних засобів, спецодягу, спецвзуття застосовують режими дезінфекції як при спорових формах збудників та дерматомікозах.

Дезінфекцію проводять відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2007 року N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за N 813/14080.

17. Послід складують у бурти на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. Під час активного біотермічного процесу бурт витримують не менше 45 діб. За температури навколишнього повітря нижче ніж 0 ^°C, коли біотермічні процеси сповільнюються, строк знезараження збільшують до 90 діб.

18. Карантинні обмеження з господарства (відділення, ферми, пташника) знімають через три місяці після останнього випадку виявлення хворої або підозрілої на захворювання птиці, проводять заключні ветеринарно-санітарні заходи (чищення, дезінфекцію, лабораторні дослідження на якість дезінфекції тощо).

V. Правила безпеки для обслуговувального персоналу в неблагополучних щодо аспергільозу птиці птахогосподарствах

1. Працівники птахогосподарств повинні проходити попередній (до прийняття на роботу) і періодичні (один раз на рік) профілактичні медичні огляди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року N 559 "Про затвердження переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок", дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

2. Обслуговувальний персонал повинен забезпечуватись чистим робочим одягом і взуттям, мийними та дезінфекційними засобами, спецодягом, засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) для запобігання інфікуванню.

3. Серед працівників птахогосподарств необхідно обов'язково проводити навчання з питань дотримання правил особистої гігієни і техніки безпеки під час користування дезінфекційними засобами, надання першої медичної допомоги.

Усі особи, які залучаються до робіт з проведення ветеринарно-санітарних заходів, повинні знати і дотримуватися правил техніки безпеки під час використання дезінфекційних засобів, а також під час експлуатації дезінфекційних машин і установок.

Основними вимогами щодо дотримання правил техніки безпеки під час проведення ветеринарно-санітарних заходів є:

профілактика отруєнь дезінфекційними засобами;

профілактика інфікування збудниками антропозоонозних захворювань;

протипожежні заходи на об'єкті дезінфекції.

4. Під час проведення дезінфекції (вологої, аерозольної) та інших заходів із застосуванням дезінфекційних засобів, що подразнюють слизову оболонку очей, органи дихання, викликають опіки шкіри (препарати хлору і формальдегіду, розчини їдких лугів і кислот тощо), працювати необхідно в протигазі та спецодязі (комбінезон, халат, прогумований фартух, гумові чоботи, захисні окуляри, гумові рукавиці).

5. Під час приготування мийних і дезінфекційних розчинів та пересипання пилоподібних мийних засобів із заводської упаковки у витратну використовують такі ЗІЗ:

респіратори або ватно-марлеві пов'язки;

захисні окуляри;

гумові рукавички, прогумовані фартухи і гумові чоботи.

Засоби індивідуального захисту органів дихання вибирають відповідно до їх технічних характеристик, а також з огляду на фізичні, хімічні, токсичні, бактеріологічні та інші властивості об'єктів (матеріалів) дослідження (роботи) - окремо для кожного виду робіт і технологічних процесів.

6. Аптечка першої допомоги має бути укомплектована засобами, що нейтралізують дезінфекційні речовини, що застосовуються, та інструкціями щодо їх використання.

7. Після проведення ветеринарно-санітарних робіт обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом, руки також продезінфікувати.

8. Для миття рук використовують рідкі мийні засоби, дозволені для використання в Україні. Для запобігання ризику перехресного інфікування під час обробки рук мають використовуватися настінні ліктьові дозатори або індивідуальні упаковки з антисептиками, безконтактні умивальники, дозатор для мила, безконтактний дозатор для антисептика, пристрої для сушіння рук або дозатор з одноразовими рушниками-серветками.

9. Відповідно до галузевих норм з урахуванням чисельності працівників у птахогосподарстві мають функціонувати душові кімнати, туалети, приміщення для відпочинку, кімнати особистої гігієни для жінок, приміщення та пристрої для обігріву й охолодження, приміщення для прання, хімічного чищення, сушіння спецодягу з їх належним санітарно-побутовим обслуговуванням та утриманням.

10. До роботи з хворою птицею не допускаються особи з ознаками будь-яких захворювань або нездужання, особи старші 65 або молодші 18 років, вагітні жінки.

Директор Департаменту
аграрної політики та
сільського господарства

В. Топчій