ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ, Наказ від 27.03.2015 № 42 "Про затвердження методичних рекомендацій"

ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 27 березня 2015 року N 42

Про затвердження методичних рекомендацій

Із змінами і доповненнями, внесеними
наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України
від 8 червня 2015 року N 79

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", пункту 9 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 400, з метою планування, організації та виконання заходів цивільного захисту щодо запобігання та своєчасного реагування на надзвичайні ситуації наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації "Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України" (додається).

2. Затвердити Методичні рекомендації "Реалізація в установах Держсанепідслужби України заходів з евакуації бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру" (додається).

3. Керівникам територіальних органів, установ та підприємств, що входять до сфери управління Держсанепідслужби України (далі - установи Держсанепідслужби України), організувати роботу із забезпечення виконання заходів цивільного захисту, привести у відповідність до вимог законодавства України та зазначених Методичних рекомендацій документи із планування, роботу комісій, навчання персоналу. Термін виконання - до 13 квітня 2015 року.

4. Завідувачу Сектору з мобілізаційної роботи Глембоцькій Г. В. довести цей наказ до відома керівників установ Держсанепідслужби України.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Т. в. о. Голови

С. В. Протас

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України
27 березня 2015 року N 42

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
"РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УСТАНОВАХ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ"

I. Нормативно-правові акти, що регулюють державну політику у сфері цивільного захисту

Конституція України;

Закон України "Про основи національної безпеки України";

Кодекс цивільного захисту України;

Указ Президента України від 06 квітня 2011 року N 400 "Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України";

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання";

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів";

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я";

Закон України "Про правовий режим воєнного стану";

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 року N 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України 26 червня 2013 року N 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях";

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року N 443 "Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. N 819 "Про затвердження Порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. N 841 "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року N 1200 "Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю";

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

Інші нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність центральних органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

II. Основні терміни та визначення

У даних Методичних рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення;

епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу;

епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;

епіфітотія - широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків;

засоби протипожежного захисту - технічні засоби, призначені для запобігання, виявлення, локалізації та ліквідації пожеж, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних факторів пожежі;

засоби цивільного захисту - протипожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, вироби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів;

зона можливого ураження - окрема територія, акваторія, на якій внаслідок настання надзвичайної ситуації виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяна шкода майну;

зона надзвичайної ситуації - окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

ліквідація наслідків надзвичайної ситуації - проведення комплексу заходів, що включає аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації;

медико-психологічна реабілітація - комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників аварійно-рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, а також постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, передусім неповнолітніх осіб;

надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності;

небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків;

небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини;

оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення;

пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища;

пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю;

реагування на надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків - скоординовані дії суб'єктів забезпечення цивільного захисту, що здійснюються відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації, і полягають в організації робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, припинення дії або впливу небезпечних факторів, викликаних нею, рятування населення і майна, локалізації зони надзвичайної ситуації, а також ліквідації або мінімізації її наслідків, які становлять загрозу життю або здоров'ю населення, заподіяння шкоди території, навколишньому природному середовищу або майну;

система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення;

техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

III. Загальні положення

1. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

2. Основні принципи здійснення цивільного захисту:

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності;

2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їхнього життя і здоров'я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту (далі - ЦЗ);

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

3. Основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є:

1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

11) пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

14) інші завдання, визначені законом.

4. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

5. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

1) державний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об'єктовий.

6. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту:

1) забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади;

2) здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій;

3) забезпечення виконання завдань цивільного захисту створеними ними функціональними підсистемами;

4) розроблення та забезпечення реалізації галузевих програм і планів заходів з питань цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

5) розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період, зокрема суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

6) керівництво створеними ними аварійно-рятувальними службами, суб'єктами господарювання, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, спеціалізованими службами цивільного захисту, забезпечення їх діяльності та здійснення контролю за готовністю до дій за призначенням;

7) організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

8) здійснення методичного керівництва суб'єктами господарювання, що належать до сфери їх управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконанням зазначених вимог;

9) створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

10) забезпечення навчання з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки посадових осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

11) розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

7. Міністерство охорони здоров'я, як центральний орган виконавчої влади, утворює медичну спеціалізовану службу цивільного захисту в територіальній підсистемі єдиної державної системи цивільного захисту.

У разі створення функціональної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту - МОЗ формує підсистему медичного, біологічного та психологічного захисту населення та підсистему забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

IV. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.

V. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

За створення перешкод у діяльності посадових осіб державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягаються до дисциплінарної адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Напрямки реалізації заходів цивільного захисту	Законодавча та нормативно-правова база
VI. Визначення структурного підрозділу або спеціаліста з питань цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Організація заходів цивільного захисту. забезпечення техногенної та пожежної безпеки в територіальних органах, установах та підприємствах Держсанепідслужби України (далі - установи Держсанепідслужби України) здійснюються підрозділами з питань цивільного захисту або працівниками з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які призначаються керівниками установ.	Ст. 18 КЦЗУ
У суб'єктах господарювання, а також закладах охорони здоров'я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб'єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту.	Ст. 20 п. 2 КЦЗУ
VII. Основні напрямки реалізації заходів цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Відповідно до повноважень, бюджету, якості та фаху підготовки спеціалістів, атестацій лабораторій, забезпеченості приладами, устаткуванням, реактивами та витратними матеріалами установи Держсанепідслужби України здійснюють: планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності; виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки; організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю; участь у розробленні загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки; завчасне накопичення і підтримання у готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю; своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та проведення санітарно-протиепідемічних заходів; контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання; завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань; накопичення медичного та спеціального майна і техніки; навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни; здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров'я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань; проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації; санітарну охорону територій в зоні надзвичайної ситуації; своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію; прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів; проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;	Ст. 35, 36, 37 КЦЗУ
запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину; здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб'єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення; біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб'єктами господарювання, закладами охорони здоров'я та населенням; забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання; забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна; створення об'єктових формувань цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ) та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; проведення об'єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.	Ст. 20 КЦЗУ
VIII. Планування заходів цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Планування заходів цивільного захисту (далі - ЦЗ) в установах Держсанепідслужби України здійснюється у відповідності з Планом основних заходів цивільного захисту України на відповідний рік, який затверджується Кабінетом міністрів України. На основі державного плану розробляється план основних заходів цивільного захисту установи на відповідний рік. Для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання із чисельністю працюючого персоналу більш як 50 осіб розробляються плани реагування на надзвичайні ситуації. План цивільного захисту на особливий період відпрацьовується відповідно до методичних рекомендацій ДСНС України. План цивільного захисту на особливий період визначає обсяг, порядок організації, способи і строки здійснення заходів щодо виконання завдань цивільного захисту в режимі функціонування в умовах особливого періоду. План цивільного захисту установи на особливий період складається з: текстової частини; додатків (текстових, графічних, картографічних); формалізованих і довідкових документів. Планування цивільного захисту об'єкта - це розроблення сукупності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із поданням допомоги населенню інших об'єктів і міст. Плани, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов установи, є настановою для організованих дій як з метою підготовки установи до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, техногенних аварій, вогнищ, воєнних конфліктів). Вихідні документи, що використовуються під час розробки плану: Укази Президента, акти Верховної Ради та Уряду України, накази ДСНС України, дані про кількість формувань, які створено в установі, їх особовий склад; витяг із плану прийому і розміщення евакуйованого населення; окремі розпорядження керівника цивільного захисту області, документи, які характеризують населений пункт. Реальність розроблених планів ЦЗ залежить від повноти вихідних даних, наявності сил і засобів, правильного обліку всіх можливостей установи. Плани установи розробляють його керівники, спеціалісти з питань ЦЗ (орган управління). Методичні рекомендації щодо планування можна отримати у структурних підрозділах з питань НС облдержадміністрацій та територіальних підрозділах ДСНС України. Установа, яка знаходиться на території одного або кількох населених пунктів (районів), є основним об'єктом, юридичною особою із відповідним положенням про установу (статутом), складає єдиний план разом з адміністрацією відповідних районів (міст). Правила розробки плану цивільного захисту: 1 етап - організаційно-підготовчий На цьому етапі проводиться підбір складу виконавців, збір, узагальнення та вивчення вихідних даних. - вивчити керівні та нормативні документи з ЦЗ; - вивчити документи органів управління ЦЗ, зробити висновки з оцінки обстановки, яка може скластися при виникненні НС. В директивних документах органів управління ЦЗ передбачається порядок, послідовність і строки планування заходів ЦЗ, відповідальні посадові особи за виконання заходів, особливості захисту персоналу, порядок навчання населення, підготовки формувань та інше. Визначає кожному підрозділу: - способи оповіщення і підтримання зв'язку; - основні способи захисту; - кількість формувань ЦЗ, що призначаються для роботи; - основні заходи ЦЗ. Показники, які готують і використовують при розробці плану: - розташування установи, розміри території; - кількість працюючих в установі, чисельність найбільшої працюючої зміни (НПЗ); - характер виробництва; - показники для планування евакозаходів (чисельність евакуйованих, можливості з евакуації, розрахунки персоналу, техніки, специфіки заходів з евакуації установи, тощо); - можливості установи з виконання завдань ЦЗ і їх всебічному забезпеченню; - наявність штучних джерел водопостачання, їх стан і дебіт води, стан систем зв'язку та оповіщення, відомості щодо техніки, засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ), пекарень, їдалень; - дані інженерних засобів захисту, їх стан та місткість;	Ст. 26 - 28 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року N 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту"
2 етап - практична розробка і оформлення документів плану. На даному етапі проводиться попереднє узгодження дій з органами управління ЦЗ, відповідними територіальними підрозділами ДСНС, МВС, СБУ, військових підрозділів та частин, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За даними оцінки можливої обстановки, керівники планують заходи підвищення стійкості роботи установи. Всі пропозиції, пов'язані із затратами, необхідно документально обґрунтувати з поданням відповідних заявок із кошторисами. Узгоджуються наступні питання: - порядок взаємного оповіщення і інформування про загрозу або виникнення НС; - склад сил і засобів, які виділяються для проведення спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження; - організація захисту та життєзабезпечення персоналу, членів їх сімей і населення, яке проживає в зонах можливого ураження; - порядок використання маршрутів, мостів, переправ; - порядок охорони громадського порядку.	Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року N 787 "Про Порядок утворення, завдання та функції формувань цивільного захисту"
3 етап - узгодження, затвердження та доведення плану до виконавців. Узгодження документів плану, доопрацювання, погодження з органами управління (установами охорони здоров'я облдержадміністрацій та територіальними підрозділами ДСНС України). В головних установах плани розробляють з урахуванням взаємодії і постановки завдань всім підпорядкованим підрозділам, що входять до складу установи. Крім цього виписки з основного плану реагування розробляють і у кожному регіональному підрозділі: - схема оповіщення працюючого персоналу та зв'язку; - порядок отримання (забезпечення) ЗІЗ; - склад і завдання формувань; - розрахунок на проведення евакозаходів. Планування евакуації має передбачати виникнення найбільш несприятливих ситуацій під час підготовки і проведення евакуації: відсутність відповідних керівників, транспорту, електрозабезпечення, погані погодні умови, аварія на дорозі, паніка серед людей та ін. Після затвердження плану організується вивчення документів усім керівним складом об'єкта. Залежно від призначення, формування цивільного захисту можуть бути рятувальні, медичні, транспортні, ремонтні, а також формування радіаційного і хімічного спостереження, санітарної обробки людей, спеціальної обробки майна, одягу та транспорту, матеріально-технічного забезпечення, зв'язку. Формування цивільного захисту утворюються як пости, ланки, групи, бригади, колони, команди та загони і входять до складу сил цивільного захисту. В установах Держсанепідслужби України створюються три основних категорії груп: група радіаційного спостереження і дозиметричного контролю; група хімічного спостереження та контролю; група епідеміологічної розвідки та контролю. Дані групи формуються з урахуванням повноважень установи, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, реальної можливості виконати завдання на території адміністративно-територіальної одиниці, фахової підготовки спеціалістів, атестацій лабораторій, забезпеченості приладами, устаткуванням, реактивами, поживними середовищами та витратними матеріалами, спеціальним санітарним автотранспортом, деззасобами, засобами захисту. Установи Держсанепідслужби України повинні чітко знати свої завдання щодо виконання планів реагування і взаємодії органів виконавчої влади та відповідних державних інституцій у разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу та планів взаємодії у разі вчинення актів ядерного тероризму відповідно до законодавства України.	Постанова Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року N 813 "Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади та юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу".
IX. Комісія з питань надзвичайних ситуацій установи Держсанепідслужби України Постійно діючими органами управління цивільного захисту, до повноважень яких належать питання організації та здійснення заходів цивільного захисту, є керівники установ, підрозділи (посадові особи) з питань цивільного захисту, які утворюються (призначаються) відповідно до законодавства. Координаційними органами на об'єктовому рівні є комісії з питань надзвичайних ситуацій. Основними завданнями комісії є: координація дій органів управління, сил та засобів у разі виникнення надзвичайної ситуації або виявлення загрози її виникнення, а також під час реагування на зазначену ситуацію; організація першочергових заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; участь у здійсненні заходів у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки; планування роботи з розгляду питань, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Комісію очолює голова, який має двох заступників, у тому числі одного першого. Головою комісії призначається перший заступник керівника установи, яка її утворила, відповідно до розподілу функціональних повноважень. Посадовий склад комісії та положення про комісію затверджується наказом керівника установи Держсанепідслужби України. У разі відсутності голови комісії його обов'язки виконує перший заступник або заступник за дорученням голови комісії. Основною організаційною формою роботи комісії є засідання, які проводяться згідно з планом її роботи, а також у разі необхідності, але не рідше ніж щокварталу. Засідання комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні більш як половина її складу. Засідання комісії веде голова, а у разі його відсутності - перший заступник або заступник голови. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням і вважається схваленим, якщо за нього проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Рішення комісії фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні, відповідальним секретарем комісії, та затверджуються керівником органу, який її утворив. Член комісії, який не підтримує пропозиції та рекомендації, прийняті комісією, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання. Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання в установі. Організація роботи комісії здійснюється головою комісії за допомогою відповідального секретаря, який забезпечує підготовку, скликання та проведення засідань, а також здійснює контроль за виконанням її рішень. Забезпечення членів комісії спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту та створення належних умов для їх роботи покладається на установу, яка утворила відповідну комісію. Секретар комісії, як правило, є особа відповідальна за питання ЦЗ в установі.	Ст. 6 КЦЗУ, ст. 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року N 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту", постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 р. N 927 "Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій"
X. Підпорядкованість та звітність з питань цивільного захисту установ Держсанепідслужби України Установи Держсанепідслужби України в обласній територіальній підсистемі єдиної державної системи цивільного захисту підпорядковуються: Голові Державної санітарно-епідеміологічної служби України; Голові обласної державної адміністрації (для м. Київ - голові КМДА) - керівнику цивільного захисту області; Керівнику установи охорони здоров'я облдержадміністрації (для м. Київ - керівнику установи охорони здоров'я КМДА) - керівнику обласної медичної спеціалізованої служби.	Ст. 76 КЦЗУ
Виконують рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - ТЕБ та НС). До роботи у складі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації можуть бути залученими представники установ Держсанепідслужби України у якості експертів відповідних центральних органів виконавчої влади.	Ст. 7 КЦЗУ
Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості; відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту. Облік сил цивільного захисту на державному рівні ведеться ДСНС України, а регіональному рівні - її територіальними органами. Органи управління цивільного захисту (структурний підрозділ з питань НС облдержадміністрації, територіальний підрозділ ДСНС України) здійснюють збір, підготовку, зберігання, оброблення, аналіз, передачу інформації з питань цивільного захисту та зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію про загрозу виникнення та/або виникнення надзвичайних ситуацій з визначенням меж їх поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них. Інші установи та організації здійснюють роботу з установами Держсанепідслужби України, у рамках виконання заходів ЦЗ, відповідно до підпорядкованості та через обласні органи управління ЦЗ.	Ст. 18, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року N 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту"
XI. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій З дати введення в дію Кодексу цивільного захисту України (01 липня 2013 року) втратили чинність ряд законодавчих та нормативно-правових актів України, на підставі яких були визначені: постійно діюча мережа спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) за забрудненням навколишнього природного середовища радіоактивними та отруйними речовинами і бактеріологічними (біологічними) засобами, організація спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки обласними номерними постами радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС), розрахунково-аналітична група (РАГ). З метою забезпечення здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в Україні проводяться постійний моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Моніторинг надзвичайних ситуацій - це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, а також своєчасне виявлення тенденцій до їх зміни. Спостереження, лабораторний та інший контроль включають збирання, опрацювання і передавання інформації про стан навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, зараження збудниками інфекційних хвороб та іншими небезпечними біологічними агентами. Для проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій в Україні створюється та функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб'єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, визначаються Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання. Станом на квітень 2015 року Кабінетом Міністрів України не створено систему моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. У разі створення зазначеної системи установи Держсанепідслужби України можуть бути залученими до виконання заходів у даній системі.	Ст. 43 КЦЗУ
XII. Матеріальний резерв та матеріально-технічне забезпечення Установи Держсанепідслужби України забезпечують підпорядковані їм групи реагування, діяльність яких спрямована на виконання завдань і заходів з питань цивільного захисту, засобами захисту, іншим майном, службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, в обсягах, необхідних для їх діяльності. Матеріальні резерви для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються з метою їх використання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій. Забезпечення населення і персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту у разі застосування ядерної та інших видів зброї масового знищення проти України в умовах воєнного стану або у разі виникнення надзвичайної ситуації на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання в умовах мирного стану здійснюється відповідно до вимог Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року N 1200, із змінами.	Ст. 97, 98 КЦЗУ
XIII. Заходи з евакуації У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб'єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі. Евакуація матеріальних і культурних цінностей, небезпечних речовин та агентів, проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення. Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується ДСНС України.	Ст. 33 КЦЗУ
Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку. Організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і культурних цінностей покладаються на керівників установ. Заходи з евакуації в установах Держсанепідслужби України визначаються в основному плані реагування на НС та повинні передбачати порядок оповіщення, визначення черговості, відповідальних осіб, автотранспорту, приладів, устаткування, ресурсне та матеріально-технічне забезпечення, вантажні команди, порядок та заходи з безпеки щодо поводження з небезпечними бактеріологічними агентами та хімічними речовинами, строки та пункти призначення.	Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. N 841 "Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"
XIV. Укриття персоналу у захисних спорудах Керівники установ Держсанепідслужби України забезпечують дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд (далі - ЗС). У разі відсутності власних захисних споруд необхідно визначити та узгодити використання для персоналу найближчої ЗС. Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, дії засобів ураження у мирний час та в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття. Тимчасове сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період. Персонал установи повинен бути проінформований про місце укриття, порядок використання та правила поведінки в захисних спорудах.	Ст. 20, 32 КЦЗУ
XV. Підготовка до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту установи Держсанепідслужби України Підготовка здійснюється з метою забезпечення готовності органів управління та сил цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту в мирний час і особливий період. Основними завданнями з підготовки органів управління та сил цивільного захисту є: поглиблення теоретичних знань, набуття практичних умінь і відпрацювання практичних навичок, необхідних для проведення заходів з цивільного захисту; відпрацювання злагодженості дій органів управління та сил цивільного захисту під час проведення заходів з цивільного захисту; проведення оцінки стану готовності органів управління та сил цивільного захисту до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; навчання керівного складу та фахівців органів управління та сил цивільного захисту з питань застосування сучасних засобів зв'язку і автоматизації управління, спеціальної техніки, обладнання та інструментів; впровадження в практику передового досвіду з підготовки органів управління та сил цивільного захисту. Підготовка органів управління та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до плану основних заходів цивільного захисту України на відповідний рік, річних планів основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок. Безпосередню підготовку сил цивільного захисту здійснюють їх керівники.	Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. N 443 "Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту"
XVI. Здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях Навчання населення здійснюється за місцем роботи для категорії працюючого населення; Навчання населення складається з: навчання безпосередньо в установах; навчання за межами установ керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки; практичної підготовки під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту; навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня у навчальних закладах системи освіти; самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій. Навчання працюючого населення здійснюється безпосередньо в установі згідно з програмами підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту. Програми підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях розробляються і затверджуються установами на підставі програм та організаційно-методичних вказівок з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що розробляються і затверджуються ДСНС України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Навчальні групи комплектуються переважно з працівників, що входять до складу спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту. У разі прийняття на роботу особа за місцем роботи проходить інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Інструктаж та перевірка знань проводяться у порядку, визначеному установою Держсанепідслужби України на основі вимог нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту. Особи, що залучаються установами Держсанепідслужби України (в тому числі на умовах договору) до проведення інструктажів, навчання і перевірки знань з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, зобов'язані пройти спеціальну підготовку на територіальних курсах, у навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності відповідно до вимог типового положення про них. Графіки проведення таких навчань і тренувань затверджуються щороку керівниками установ і узгоджуються з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та територіальними органами ДСНС України (обласними органами управління).	Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. N 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях"
XVII. Організація та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту в установі Держсанепідслужби України Керівником навчання є керівник установи. До складу керівництва навчанням також входять: заступники, помічники керівника навчання, начальник штабу керівництва навчанням. Штаб керівництва навчанням створюється як тимчасовий орган для забезпечення розробки документів з проведення навчання, підготовки навчально-матеріальної бази, пунктів управління, робочих місць тих, хто навчається, засобів зв'язку та оповіщення, організаційно-методичного керівництва навчанням та управління силами цивільного захисту, які беруть в ньому участь. План проведення, що є основним документом, який визначає хід навчання, послідовність відпрацювання навчальних питань, розробляється текстуально з такими додатками: план об'єкта з графічним показом ділянок, рубежів, пунктів відтворення обстановки та переліком засобів імітації; почасовий графік нарощування обстановки з переліком ввідних; схема розгортання сил і засобів у місцях (ділянках) відпрацювання практичних заходів та їх зміст; табель термінових донесень за навчанням. Оцінка готовності (допуск) персоналу до проведення навчання здійснюється комісією установи, до складу якої включаються посадові особи, які виконують обов'язки, пов'язані із забезпеченням цивільного захисту, пожежної безпеки та охорони праці, а також представник відповідного територіального органу ДСНС України. Очолює її голова комісії з питань надзвичайних ситуацій установи. Кожен працівник протягом року (крім року проведення на підприємстві, в установі, організації спеціального об'єктового навчання) має взяти участь у протипожежному тренуванні, темою якого є порушення режиму роботи об'єкта в цілому, а також у протипожежному тренуванні по структурних підрозділах установи. Учасники планового тренування, які отримали за свої дії незадовільні оцінки, проходять позачергову перевірку знань з питань цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.	Наказ МВС України від 11.09.2014 N 934 "Про затвердження Порядку організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту"
XVIII. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації утворюється штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, який є робочим органом керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Рішення про утворення та ліквідацію штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, його склад приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Керівництво роботою штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації розгортається і працює, як правило, у районі виникнення надзвичайної ситуації. Термінів у штатному розкладі "штаб ЦЗ", "начальник штабу ЦЗ" установи чинними нормативно-правовими актами України з питань ЦЗ не визначено.	Ст. 76 КЦЗУ

СХЕМА
територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України
27 березня 2015 року N 42

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
"РЕАЛІЗАЦІЯ В УСТАНОВАХ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ ЗАХОДІВ З ЕВАКУАЦІЇ БАКТЕРІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ, БІОЛОГІЧНИХ АГЕНТІВ ТА НЕБЕЗПЕЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО, ПРИРОДНОГО ТА ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ"

I. Нормативно-правові акти щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту

Конституція України;

Закон України "Про основи національної безпеки України";

Кодекс цивільного захисту України;

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів";

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

Закон України "Про правовий режим воєнного стану";

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I - II груп патогенності";

Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.-080-02 "Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю".

II. Основні терміни та визначення

У даних Методичних рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

зона надзвичайної ситуації - окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів:

клас 1 - вибухові речовини та вироби;

клас 2 - гази;

клас 3 - легкозаймисті розчини;

клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини;

клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання;

клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою;

клас 5.1 - речовини, що окислюють;

клас 5.2 - органічні пероксиди;

клас 6.1 - токсичні речовини;

клас 6.2 - інфекційні речовини;

клас 7 - радіоактивні матеріали;

клас 8 - корозійні речовини;

клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;

місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;

маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;

III. Загальні положення

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заходи з евакуації реалізуються наказом Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України (голови обласної державної адміністрації (для м. Київ - голові КМДА) - керівника цивільного захисту).

Проведення евакуації в територіальних органах, установах та підприємствах Держсанепідслужби України (далі - установи Держсанепідслужби України) забезпечується шляхом:

розроблення плану евакуації;

визначення відповідальних осіб щодо організації та виконання заходів з евакуації в установі;

визначення безпечних районів, придатних для тимчасового розміщення установ;

організації оповіщення керівників персоналу про початок евакуації;

організації управління евакуацією;

життєзабезпечення евакуйованого персоналу в місцях його безпечного розміщення;

участі у навчаннях та об'єктових тренуваннях;

навчання персоналу діям під час проведення евакуації.

Обов'язкова евакуація персоналу установи, бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин проводиться у разі виникнення загрози аварії з викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, катастрофічного затоплення місцевості та землетрусів, масових лісових і торф'яних пожеж, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів, збройних конфліктів.

Перелік, обсяги та черговість проведення евакуації визначаються керівником установи Держсанепідслужби України та відповідальними особами у віданні яких перебувають зазначені цінності.

Основними напрямами державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів, до яких відносяться бактеріологічні препарати, біологічні агенти та небезпечні хімічні речовини, є:

виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху;

визначення особливостей регулювання з перевезення небезпечних вантажів, установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення небезпечних вантажів, контроль за додержанням умов перевезення, а також створення системи страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажів;

забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, та осіб, які постраждали від аварій під час перевезення небезпечних вантажів.

Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:

здійснювати заходи щодо фізичного захисту, супроводження, охорони і безпеки небезпечних вантажів;

забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідній упаковці (тарі), контейнері, цистерні та засобі пакування;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.

Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, здійснюють, залежно від категорії аварії та відповідно до плану ліквідації її наслідків, центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, інші підприємства, установи та організації, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій, або перевізник самостійно чи із залученням відповідних підприємств, установ та організацій.

IV. Відповідальність щодо організації та здійснення евакуації, особливості поводження із бактеріологічними препаратами, біологічними агентами та небезпечними хімічними речовинами

Відповідальними за планування, організацію та виконання заходів з евакуації є:

керівник установи Держсанепідслужби України;

відповідальна особа з питань надзвичайних ситуацій (далі - НС);

комісія з питань надзвичайних ситуацій установи;

комісія по контролю за дотриманням вимог біологічної безпеки в установі (у разі роботи з мікроорганізмами I - II груп патогенності).

V. Розділ V виключено

(згідно з наказом Державної санітарно-епідеміологічної
служби України від 08.06.2015 р. N 79)

Додаток 1

Засоби та методи дезінфекції, які використовуються при роботі з патогенними мікроорганізмами

I. Бактерії, які не утворюють спори

1. Хлорамін Б або ХБ вміст активного хлору - АХ не менше 26 %.

2. Хлорне вапно вміст АХ не менше 25 %, хлорно-вапнисте молоко.

3. Вапно білильне термостійке, вміст АХ не менше 25 %.

4. Нейтральний гіпохлорит кальцію НГК, вміст АХ не менше 52 % для марки А і не менше 24 %.

5. Гіпохлорит кальцію технічний - ГКТ, вміст АХ не менше 35 %.

6. Двохтретьосновна сіль гіпохлориту кальцію - ДТС ГК, вміст АХ не менше 47 %.

7. Двохосновна сіль гіпохлориту кальцію - ДСГК, вміст АХ не менше 30 %.

8. Гіпохлорит натрію вміст АХ не менше 14 %.

9. Гіпохлорит натрію, одержаний на установці ЕЛМА-1' або ЕДР - 0,12 1,25 % 25 % по АХ розчини.

10. Аноліт, одержаний на установці СТЕЛ з вмістом 0,05 % АХ.

11. Аноліт одержаний на установці СТЕЛ-МТ-14 з вмістом 0,06 % 0,09 % АХ.

12. Аноліт одержаний на установці Р ХА-30\ з вмістом 0,02 % 0,03 % 0,04 % 0,05 % АХ.

13. Сульфохлорантин або сульфохлорантин М, вміст АХ не менше 1,5 % 2 % по препарату розчини.

14. Саніфект-128.

15. ДЛ-2 вміст АХ не менше 35 %.

16. Дезоксон-1 або дезоксон-4, який вміщує не менше 5 % надоцтової кислоти - НОК 0,1 % 0,2 % по препарату розчини.

17. Пергідроль, вміст H₂O₂ 30 %, 3 % розчин H₂O₂.

18. Перекис водню з миючим засобом, 3 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу.

19. Пероксогідратфториду калію ПФК-І, вміст перекису водню не менше 35 %.

20. Полісепт 1 % по препарату розчин.

21. Амфолан2 1 % 2 % 3 % по препарату розчини.

22. Лізол А, вміст фенолів 50 % 2 % 3 % 10 % по препарату розчини.

23. 1-хлор-нафтол 0,5 % 2 % по препарату розчини.

24. Відходи або напівпродукти промисловості, які вміщують: 3 % крезолу чи 1 % АХ чи 2 % лугу чи 1 % кислоти з ПАР аніонного типу в співвідношенні 1:1 чи 0,5:1.

25. Їдкий натрій 10 % по препарату розчин.

26. Формалін 10 % 20 % 40 % по формальдегіду водні розчини.

27. Аміак 10 % водний розчин для нейтралізації формальдегіду в відношенні 1:1.

28. Кип'ятіння 2 % содовий розчин.

29. Обробка водяним насиченим паром під тиском автоклавування 0,20 МПА 2,0 кгс/см² 132 ± 2° C 0,15 МПА 1,5 кгс/см² 126 ± 2° C 0,11 МПА 1,1 кгс/см² 120 ± 2° C.

30. Спирт 70°.

31. Спалювання.

32. Прокалювання.

33. Обробка в дезінфекційних камерах: пароповітряний метод пара формаліновій.

34. Аерозольний метод знезараження.

35. Газовий метод дезінфекція парами формальдегіду.

36. Ультрафіолетове опромінювання.

II. Бактерії які утворюють спори

1. Хлорамін Б або ХБ 1 - 4 % активовані розчини які вмішують 0,25 - 1 % АХ.

2. Хлорне вапно або білильне термостійке вапно суха речовина 20 % освітлені розчини, які вміщують не менше 5 % АХ 4 %, активовані освітлені розчини які вмішують не менше 1 % АХ.

3. Двотретьосновна сіль гіпохлориту кальцію ДТС ГК або нейтральний гіпохлорит кальцію НГК, суха речовина 15 % освітлені розчини які вміщують не менше 5 % АХ 2 %, активовані освітлені розчини які вміщують не менше 1 % АХ.

4. Двоосновна сіль гіпохлориту кальцію ДСГК, 4 % активовані розчини які вміщують не менше 1,2 % АХ.

5. Їдкий натр 10 % розчин 70° C.

6. Пергідроль, який вміщує 30 - 35 % перекису водню, 6 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу "Прогрес", "Лотос", "Астра", 3 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу при температурі розчину 50° C.

7. Дезоксон-1 або дезоксон-4 розчин, який вміщує 1 % надоцтової кислоти.

8. Формалін 20 % 40 % по формальдегіду водні розчини.

9. Кип'ятіння.

10. Прокалювання.

11. Спалювання.

12. Сухе гаряче повітря 180° C.

13. Обробка паром під тиском 2,0 гкс/см² 132 + 2° C.

14. Всі ємкості, в яких проводиться знезараження, повинні бути зачинені кришкою, враховуючи банки з-під тварин.

15. Обробка в камерах: пароповітряний і пароформаліновий методи.

16. Аерозольний метод знезараження.

III. Віруси і хламідії

1. Хлорамін вміст АХ не менше 26 %.

2. Хлорне вапно вміст АХ не менше 25 %, хлорно-вапнисте молоко.

3. Вапно білильне термостійке вміст АХ не менше 25 %.

4. Двохтрстьосновна сіль гіпохлориту кальцію - ДТС ГК вміст АХ не менше 47 %.

5. Нейтральний гіпохлорит кальцію НГК вміст АХ не менше 52 % і 24 % для марок А і Б суха речовина 1,5 % 5 % по препарату розчини.

6. Гіпохлорит кальцію технічний - ГКТ вміст АХ не менше 35 %.

7. Двохосновна сіль гіпохлориту кальцію ДСГК вміст АХ не менше 30 %.

8. Сульфохлорантйн або сульфохлорантин М вміст АХ 15,6 %.

9. ДЛ-2 вміст АХ 40 %.

10. Аноліт одержаний на установці ЕХА-30 з вмістом 0,04 % 0,05 % АХ.

11. Аноліт одержаний на установці СТЕЛ-МТ-І з вмістом 0,06 % 0,09 % АХ.

12. Аноліт одержаний на установці СТЕЛ з вмістом 0,05 % АХ.

13. Пергідроль з вмістом АДР 30 - 35 %, 6 % по АДР розчин перекису водню, 6 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу.

14. Пероксоідра фториду калію ПФК-І 4 % по препарату розчини.

15. Дезоксон-1 або дезоксон-4 з вмістом НОК 5 %.

16. Лізол А 5 %, 8 % розчини П, Формалін 40 % по формальдегіду.

17. Аміак 10 % по АДР водний розчин. Для нейтралізації формальдегіду в відношенні I:I.

18. Їдкий натрій - 10 % по препарату розчин.

19. 70 % розчин етилового спирту.

20. Сода харчова 2 % розчин.

21. Сода кальцинована 2 % розчин.

22. Обробка водяним насиченим паром під надмірним тиском в паровому стерилізаторі автоклаві 1,1 МПА 2,0 кгс/см² 132 + 2° C, 1,5 МПА 1,5 кгс/см² 126 + 2° C, 1,1 МПА 1,1 кгс/см² 120 + 2° C.

23. Знезараження сухим жаром в повітряному стерилізаторі 180 C 60 хв.

24. Кип'ятіння.

25. Спалювання.

26. Обробка в дезінфекційних камерах: пароповітряний та параформаліновий методи.

27. Аерозольний метод знезараження.

28. Газовий метод, дезінфекція парами формальдегіду.

29. Ультрафіолетове опромінювання.

Примітка: активаторами хлорних препаратів можуть бути використані амонійні солі хлорит сульфіт або нітрат амонію в співвідношенні з активним хлором 1:1 або 1:2, або аміак в співвідношенні з активним хлором 1:8 хлору в 8 разів більше ніж аміаку.

IV. Рикетсії

1. Хлорне вапно або білильне термостійке вапно, суха речовина 20 % освітлені і неосвітлені розчини, які вміщують не менше 5 % АХ 3 %, освітлені розчини які вміщують не менше 1 % АХ.

2. Хлорамін Б або ХБ 3 % розчини, які вмішують не менше 0,6 % АХ 0,5 % активований розчин хлораміну.

3. Двотретьосновна сіль гіпохлориту кальцію ДТС ГК або нейтральний гіпохлорит кальцію НГК, гіпохлорит кальцію технічний ГКТ суха речовина 15 %, освітлені або неосвітлені розчини, які вміщують не менше 5 % АХ 1,5 % розчин який вмішує не менше 0,5 % АХ.

4. Пергідроль, який вмішує біля 30-35 % перекису водню, 6 % розчин перекису водню, 3 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу.

5. Формалін, 20 % розчин формальдегіду.

6. Їдкий натр 3 % 5 % 10 % розчини.

7. Лізол А 8 % розчин.

8. Кип'ятіння.

9. Спалювання.

10. Сухе гаряче повітря 1800 C.

11. Обробка паром під тиском автоклавування 2,0 гкс/см² 132 ± 2° C, 1,1 гкс/см² 120 ± 2° C.

12. Спирт 70°.

13. Обробка в камерах: пароповітряний і пароформаліновий методи.

V. Гриби

1. Хлорамін Б або ХБ, який вміщує активного хлору - АХ не менше 26 % 5 % по препарату розчин.

2. ДТСГК; 2 % розчин двохтретьосновній солі гіпохлориту кальцію.

3. Сульфохлорантин або сульфохлорантин М, який вміщує АХ не менше 15 %, 3 % розчин.

4. Розчини бензин фенолу 2 - 2,5 %.

5. Розчини лізолу 5 - 10 %.

6. Розчини формаліну 5 - 10 %.

7. Йодонат: 1 % розчин.

8. Кип'ятіння.

9. Обробка паром під тиском 1,1 гкс/см² - 2,0 гкс/см² 120 * 2° C, 126 ± 2° C, 132 ± 2° C.

10. Спалювання.

11. Проколювання.

12. Ультрафіолетове опромінювання лампами.

13. Аерозольний метод знезаражування.

14. Обробка в камерах: пароповітряний і пароформаліновий методи.

Додаток 2

Зразок плану евакуації установи

ПОГОДЖЕНО

Начальник ________________
обласної медичної спеціалізованої служби ЦЗ
_______________
___ ____________ 2015 року

ПЛАН
ЕВАКУАЦІЇ У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО, ПРИРОДНОГО ТА ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ

__________________________ Держсанепідслужби України

2015 рік

АРКУШ ПОГОДЖЕННЯ

N з/п	Посада	Підпис	Прізвище та ініціали	Дата
1
2
3
4

Зміст плану

I Загальні положення

II Коротка оцінка техногенно-екологічної ситуації на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру

2.1 Висновки з оцінки можливої обстановки на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру

2.2 Приведення в готовність та організація роботи евакоорганів (комісій) у надзвичайних ситуаціях

2.2.1 Склад евакуаційних органів (комісій) установи

2.2.2 Порядок приведення у готовність та здійснення оповіщення

III Порядок здійснення евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій

3.1 Порядок виконання евакуаційних заходів при аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР)

3.2 Порядок виконання евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій на радіаційно небезпечних об'єктах _____________________________________

IV Організація забезпечення евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій

4.1 Транспортне забезпечення

4.1.1 Завдання, сили та засоби транспортного забезпечення евакуаційних заходів

4.1.2 Організація вантажних робіт під час забезпечення евакуаційних заходів

4.2 Матеріальне забезпечення

V Організація зв'язку та управління при проведенні евакуаційних заходів

Додатки
(відповідно до територіальних особливостей)

1 Карта можливої обстановки при евакуації у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій на території _____________________ області"

2 Перелік і характеристика хімічно-небезпечних об'єктів II - III ступенів

3 Розрахунок евакуації із ЗМХЗ при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах II та III ступенів

4 Розрахунок евакуації із прогнозованих зон ураження у випадку виникнення надзвичайних ситуацій з вибухопожежонебезпечними засобами та речовинами, які зберігаються на військових об'єктах __________________ області

5 Схема оповіщення керівного складу установи

6 Розрахунок сил та засобів медичного забезпечення, які можуть залучатися для проведення заходів з евакуації

7 Наявність матеріально-технічної бази ___________________

8 Схема організації управління, зв'язку та оповіщення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій в області

9 Евакуаційні заходи у випадку проявів тероризму в _____________________ області

Загальні положення

План евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території ___________________ області розроблено відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року N 841 "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

Основним завданням плану евакуації є координація діяльності відповідальних осіб та комісій установ, що залучаються до планування та практичного проведення евакуаційних заходів (далі евакозаходів) у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру на території області.

В плані визначено порядок роботи евакуаційних органів, виконання евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій, основні види забезпечення евакуаційних заходів, організація оповіщення, зв'язку і управління.

Підставами для введення Плану в дію є загроза або виникнення на території області надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які потребують здійснення евакуації (в тому числі відселення) установи. В залежності від масштабів та особливостей надзвичайної ситуації, що може виникнути на території області, за рішенням обласної державної адміністрації в межах конкретної території (населеного пункту, району, міста) може встановлюватися один з нижче названих режимів функціонування органів управління та готовності сил цивільної оборони області.

А) Режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній, сейсмічній, гідрологічній та гідрометеорологічній ситуації (за відсутністю епідемій, епізоотій та епіфітотій).

Б) Режим підвищеної готовності - при суттєвому погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрологічної, гідрометеорологічної та воєнної ситуації (при отриманні інформації про можливість виникнення надзвичайної ситуації).

В) Режим діяльності в надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайної ситуації та реагування на неї.

Право на введення в дію режиму підвищеної готовності надано голові обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС).

Коротка оцінка техногенно-екологічної ситуації на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Офіційною датою утворення області вважається ____________. __________________ область розташована в середній частині України на площі ________ кв. км. Найбільша довжина території області із заходу на схід складає _____ км, а з півночі на південь ______ км.

Кількість населення області станом на 1 січня 20__ року складає ___________ тис. чол., з них: міське населення - _______ тис. чол., сільське населення - ________ тис. чол.

В області ___ міста обласного підпорядкування: м. _____________, ________________, ______________, _________________.

Адміністративним центром області є м. _______________. _____________ область територіально розподілена на ______ район.

Географічно _________________ область знаходиться в _________ частині України.

Місцевість області являє собою ___________________.

По території області протікає значна кількість річок, є багато штучних ставків, водосховищ. Річки ____________________ області належить до басейнів _________________________ та інші. Всього на території області знаходиться ________ ставків і _________ водосховищ загальною площею водної поверхні ___________ га.

У весняний період на річках області бувають паводки, як правило наприкінці лютого та у березні. Максимальний рівень води може перевищувати на 1,7 - 3 м середній умовний рівень.

Амплітуда коливань рівню води на більшій частині рік сягає _________ м, в низинах більш великих рік ________ м.

Клімат області континентальний, помірний, теплий. Середньорічна температура повітря _________ °C. Зима мало снігова, м'яка з частими відлигами. Середньомісячна температура найхолоднішого періоду зими (січень-лютий) по області мінус _____ °C. Разом з цим, хоч і рідко трапляються дуже холодні зими, коли мінімальна температура повітря падає до 30 - 35° C. При різких змінах температур взимку на території області часто виникають тумани, ожеледь.

Найбільша кількість опадів випадає в теплий період року (квітень-жовтень). Середньорічна кількість опадів по області 470 - 510 мм. Сніг випадає кожну зиму, але сніговий покрив утримується недовго.

Протягом року на території області спостерігаються сильні вітри більше 15 м/сек. Середнє число днів з сильними вітрами складає 25 - 27 днів на рік.

В результаті дій шквальних вітрів до 30 м/сек. Можуть утворюватися додаткові руйнування, пошкодження опор та ліній електромереж, що суттєво ускладнить проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт.

Бурі та урагани до 25 - 30 м/сек. характерні для осінньо-літнього періоду. В теплий період року переважно панують вітри північно-західного напрямку, в холодний період - східного та південно-східного напрямку.

З усіх стихійних лих найбільш вірогідними для області можуть бути паводки, лісові пожежі, штормові вітри, грози та градобій.

Основним джерелом гідродинамічної небезпеки є _______________.

Значні втрати та людські жертви можуть принести лісові пожежі та пожежі на об'єктових складах ПММ.

По території області в основному проходять залізничні лінії Знам'янського відділення Одеської залізниці. Загальна довжина ліній залізниці - більше _____ км, є ____ дільниць, де залізниці пересікаються з нафтопроводами.

По території області проходять магістральних газопроводи, які обслуговуються _____ газокомпресорними станціями (ГКС).

- Газопровід "Союз",

Магістральні газопроводи області пересікаються з автодорогами у ___ місцях, з залізничним полотном в __ місцях.

У ________ області знаходиться ___ об'єктів зберігання зрідженого газу.

По території області також проходить нафтопровід "Кременчук - Херсон".

Особливу небезпеку з можливими тяжкими наслідками та кількістю жертв являють собою аварії з викидом в навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

На території області знаходиться _____ потенційно небезпечних об'єктів, з них ___ хімічно-небезпечних об'єктів ___, радіаційно-небезпечних _____.

В області дислокуються ___ військові частини, на території яких зберігаються боєприпаси і які потребують приділення особливої уваги щодо забезпечення належного рівня безпеки їх експлуатації.

Мережа автомобільних доріг загального користування у __________ області складає ____ км. З них доріг державного значення - __ км та місцевого значення - ___ км.

Висновки з оцінки можливої обстановки на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру

Вивчення небезпечних зон на території області, які можуть утворитися у наслідок надзвичайних ситуацій в мирний час, показує, що масові торф'яні пожежі, які загрожують населеним пунктам, землетруси, зсуви та інші явища з тяжкими наслідками для області (не) характерні.

Необхідність захисту населення області шляхом евакуації (відселення) з небезпечних районів (зон) виникає у першу чергу у разі:

підтоплення населених пунктів при зимово-весняних повенях;

всіх видів аварій з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР) на об'єктах, які застосовують їх у виробництві, і зараження ними повітря та прилеглих територій;

виникнення надзвичайних ситуацій з вибухопожежонебезпечними засобами та речовинами, які зберігаються на військових об'єктах області;

виникнення лісових пожеж;

воєнних дій.

Підтоплення населених пунктів при весняних повенях та дощових паводках.

Евакуація населення із зон підтоплень населених пунктів при зимово-весняних повенях проводиться при загрозі або у випадку руйнування гідротехнічних споруд і підвищення рівня води у паводок в річках і інших водоймах.

У результаті повені мають місце значні руйнування житлового фонду. Тому реевакуація населення можлива тільки після проведення значного обсягу відбудовних робіт, які можуть бути досить тривалими. Паводкове підвищення рівня води у ріках і водоймах також може бути досить тривалими (до декількох тижнів).

При наявності достовірного прогнозу про прорив гідротехнічних споруд проводиться упереджувальна (завчасна) евакуація. Вона носить локальний або місцевий характер.

Внаслідок весняної повені та дощових паводків на території області утворюються зони підтоплення.

Всього у зони підтоплення попадає ___ населених пунктів у 17-ти районах області з населенням ____ чол. та м. __________________ з населенням _____ чол.

В зимово-весняний період від інтенсивного танення снігу та сильних злив, прибуття води з верхнього каскаду озер та ставків в межах міста можливо підтоплення прибережної території указаних річок від району __________. За прогнозом, в зону підтоплення загальною площею _______ га попадають ________ будинків, де проживає ________ тис. чол., які підлягають тимчасовому відселенню.

При аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР). У випадку аварії на хімічно небезпечному об'єкті проводиться екстрений вивіз (вивід) населення, що попадає у зону зараження, за межі поширення хмари аварійно-хімічно небезпечних речовин. Населення, яке проживає у безпосередній близькості від хімічно небезпечного об'єкта, через швидке поширення хмари хімічно небезпечних речовин, як правило, не виводиться з небезпечної зони, а вкриваються у житлових (виробничих і службових) будинках і спорудах із проведенням герметизації приміщень та з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання.

На території області розташовано ____ хімічно-небезпечних об'єктів, на яких зберігається і використовується в технологічному процесі до ____ тон хлору і до ____ тон аміаку, та ряд інших небезпечних хімічних речовин.

При великих аваріях з виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин небезпеці ураження можуть піддаватися не тільки робітники і службовці, але і населення, яке проживає поблизу даних підприємств.

Підприємства, що використовують небезпечні хімічні речовини в своїй більшості розташовані в обласному центрі, районних центрах і містах обласного підпорядкування.

Так, тільки при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах II та III ступенів хімічної небезпеки загальна площа можливого хімічного зараження може скласти _______ кв. км., де мешкає до _______ тис. чол.

Кількість населення буде змінюватись відповідно до місця і характеру аварії. В м. ______________ найбільшу небезпеку для населення представляють м'ясокомбінат - ________________________ та _____________________, у м. ________________ - _____________________________________________ та у м. _____________ - _________________________.

Враховуючи швидкоплинність надзвичайної ситуації з викидом (виливом) НХР, миттєвість дії отруйних речовин на людей з нанесенням значної шкоди їх здоров'ю та можливих смертельних випадків - все населення підлягає терміновій евакуації з осередку ураження.

Приведення в готовність та організація роботи евакоорганів (комісій) у надзвичайних ситуаціях

Для організації якісного планування і забезпечення виконання в установлені строки практичних евакозаходів створено відповідні евакооргани (комісія з питань надзвичайних ситуацій установи).

На підставі Положення про комісію розроблено та затверджено обов'язки та повноваження відповідальних осіб.

Порядок приведення у готовність та здійснення оповіщення

Доповідь про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій може надійти від чергових (диспетчерських) служб - об'єктів, відомств, районів області, ________________ обласного центру гідрометереорології та закладів мережі спостереження.

Оповіщення обласної проводиться з використанням усіх схем оповіщення, мереж зв'язку, засобів радіомовлення і телебачення із залученням у разі потреби сил і засобів органів управління МВС України в _________ області.

Оперативний черговий пункту управління голови обласної державної адміністрації доводить розпорядження на проведення евакуації до чергових.

Час на розгортання і підготовку до роботи установлено до 4-х годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації.

Після отримання наказу щодо евакуації:

уточнюють завдання керівникам установ щодо проведення евакуаційних заходів;

контролюють стан оповіщення персоналу, його збору, формування колон (через відповідальних осіб);

забезпечують переміщення їх до пунктів евакуації, а також разом з транспортними службами - готовність транспортних засобів до перевезень;

уточнюють порядок їх використання, готовність до завантаження;

підтримують постійний зв'язок з начальниками маршрутів та з органами виконавчої влади безпечних районів;

інформують про хід евакуації.

Керівництво та визначені особи в ході евакуації підтримують постійний зв'язок і обмін інформацією з Держсанепідслужбою України, евакуаційними комісіями міст та районів області, здійснюють всебічне забезпечення евакозаходів.

Розділи плану:

Порядок здійснення евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій

Оповіщення персоналу.

Порядок збору та відселення персоналу.

Транспортне забезпечення.
Завдання, сили та засоби команд завантаження.
Ліквідація наслідків аварій, що можуть виникнути під час перевезення небезпечних вантажів.

Основними завданнями транспортного забезпечення евакуаційних заходів є:

підтримання в постійній готовності транспортних сил та засобів, що залучаються до виконання евакуаційних перевезень;

максимальне використання можливостей усіх видів транспорту і транспортних засобів для організації виконання у стислі строки евакуаційних перевезень;

вивезення персоналу та спеціальних засобів із районів, прилеглих до об'єктів можливого нападу супротивника;

Медичне забезпечення

Медичне забезпечення евакуації персоналу включає проведення органами охорони здоров'я організаційних, лікувальних, санітарно-гігієнічних і

протиепідемічних заходів, спрямованих на охорону здоров'я, своєчасне надання медичної допомоги, а також запобігання виникнення і розповсюдження масових і інфекційних захворювань.

Комплекс заходів щодо медичного забезпечення евакуйованого персоналу планується завчасно і здійснюється у період евакуації.

Безпека дорожнього руху

Одним із важливих завдань, які необхідно вирішувати при проведенні евакуації, є забезпечення безпеки дорожнього руху.

Попередньо уточнюється стан маршрутів евакуації, здійснюється рекогносцировка місць приймальних евакуаційних пунктів, готується інформація про правила поведінки під час евакуації.

Заходи щодо організації та проведення спеціальної обробки техніки та санітарної обробки людей.

Виконання заходів щодо організації та проведення спеціальної обробки техніки та санітарної обробки людей здійснюється при необхідності:

проведення санітарної обробки людей в лазнях після виходу їх із зони аварії;

проведення спеціальної обробки одягу, майна та транспорту після виходу із зони аварії на підприємствах, де є мийки для машин.

Матеріально-технічне забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення евакуації полягає в організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів у процесі евакуації, постачанні пально-мастильними матеріалами, запасними частинами, водою, продуктами харчування та предметами першої необхідності, забезпечення евакоорганів необхідним майном.

Забезпечення продуктами харчування та водою

Таблиця 1

Розрахунок продовольчого забезпечення відселеного персоналу та осіб, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

N з/п	Назва продуктів	Кількість для людини на добу (г)
1	Хліб та хлібобулочні вироби	590
2	Крупи та макаронні вироби	55
3	Цукор та кондитерські вироби	54
4	М'ясо та м'ясопродукти	43
5	Риба та рибопродукти	22
6	Жири	27
7	Молоко та молокопродукти	246
8	Картопля та овочі	280
9	Сіль	20
10	Чай	1
	Всього:	1258

Забезпечення продуктами харчування слід здійснювати за рахунок наявних поточних та спеціально створених запасів цих продуктів.

Норми харчування в мирний час повинні задовольняти середні енергетичні потреби та складати:

у чоловіків та жінок віком від 20 до 39 років - 2600 ккал/добу;

у чоловіків та жінок старше 39 років - зменшення значення на 5 % через кожні 10 років, а більше 60 років - на 10 %;

пенсіонери та діти - 1600 ккал/добу.

На випадок надзвичайних ситуацій необхідно передбачити вивіз товарних запасів у заміську зону, для чого необхідно:

проводити рекогносцировку районів евакуації, місць можливого розміщення продовольчих запасів; заздалегідь обстежуються складські приміщення та отримуються ордери на їх використання на випадок надзвичайної ситуації при вивезенні продовольства;

мати розрахунки необхідного транспорту та визначити порядок вивезення цих запасів.

Таблиця 2

N п/п	Вид водоспоживання	Норми водоспоживання по режимах, л/чол. доба
N п/п	Вид водоспоживання	1 режим	2 режим	3 режим
1	Пиття	2,5/5	2,5/5	2,5/5
2	Приготування їжі, умивання		7,5	7,5
3	Задоволення санітарно-гігієнічних потреб людини та забезпечення санітарного стану приміщень			21
	Всього:	2,5/5	10/12,5	31/33,5

Примітка

1. Водозабезпечення у першому режимі не повинно продовжуватися більше 5-ти діб у кліматичних зонах з помірним кліматом. Після цих термінів необхідно переходити на більш ощадливі режими водозабезпечення.

2. У чисельнику указані норми водозабезпечення населення та підлітків старших 14 років, у знаменнику - для дітей віком до 14 років та годуючих жінок.

3. Норми водозабезпечення однієї людини на добу надані для другої кліматичної зони. Для першої - вводиться коефіцієнт 1,3; а для третьої та четвертої - 1,6.

4. Для лікувальних потреб додатково до норм, вказаних у таблиці, встановлюють по 5,5 літрів на добу на кожного хворого.

5. Норми водозабезпечення, вказані у таблиці, розраховані на малу фізичну активність людини. Норми водозабезпечення для пиття людям, виконуючим роботи різного ступеню навантаження встановлюється введенням коефіцієнтів; легкого - 1,25; середнього - 1,33 - 1,54; тяжкого - 1,75.

Вибір джерел водозабезпечення узгоджується з органами Держсанепідслужби України, які видають заключення про придатність їх до водопостачання.

Забезпечення предметами першої необхідності

У перелік предметів першої необхідності, які постачаються для еваконаселення через торговельну мережу, входять:

одяг (одяг та білизна, трикотажні вироби, головні убори, усі види панчішно-шкарпетних виробів, вовняні хустки, тканини взамін одягу);

тканини (бавовняні та лляні);

взуття різне;

посуд, мило, миючі засоби;

галантерейні вироби (зубна паста, зубні щітки, голки, ґудзики, гребінки, предмети гігієни);

інші непродовольчі товари (тютюнові вироби, сірники, гас та інш.). Норми споживання основних непродовольчих товарів відповідно до норм за п'ятою групою населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 732-05.

Житло та комунальні послугами

При тимчасовому розміщенні евакуйованих необхідно забезпечити середню жилу площу у розрахунку не менше 6,0 м² на людину.

Не допускається розміщення евакуйованих у виробничих приміщеннях, на складах та базах, поблизу місць зберігання сильнодіючих отруйних речовин, пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів та інших небезпечних та шкідливих для здоров'я людей речовин.

Підібраний житловий фонд повинен забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні, культурно-побутові умови, мати теплопостачання та водопостачання, місце приготування та приймання їжі, відпочинку.

При розміщенні евакуйованих у будинках та приміщеннях, які не мають центрального опалення, необхідно передбачити забезпечення їх твердим паливом (відповідно до встановлених розцінок та добових норм):

для опалення - з урахуванням займаної житлової площі;

для господарських потреб - за кількістю людей, розміщених на даній площі.

Середня норма палива для задоволення комунально-побутових потреб складає 3,2 кг умовного палива.

Значення калорійних еквівалентів різних видів палива

Таблиця 3

N з/п	Вид палива	Qp., ккал/кг	E
1	Кам'яне вугілля	5000 - 7000	0,7 - 1,0
2	Буре вугілля	3500 - 4500	0,49 - 0,65
3	Горючі сланці	2300 - 3000	0,34 - 0,43
4	Торф	2500 - 3000	0,36 - 0,43
5	Дрова (при 33 % відносної вологості)	1200 - 1700 (тис. ккал м³)	0,17 - 0,26 (в 1 т умовн. палива)

Фінансове забезпечення

Фінансування транспортного забезпечення евакуаційних заходів здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів установи.

Витрати, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням роботи автотранспорту, їх збереженням і обслуговуванням, підтримкою транспортних формувань у готовності до дій та використання їх за призначенням, здійснюються з бюджету центральних органів виконавчої влади, установ, які залучаються до здійснення заходів цивільного захисту.

Особливе значення має інформування та інструктаж персоналу в ході проведення евакуаційних заходів.

Додаток 3

Комісія по контролю за дотриманням вимог біологічної безпеки в установі
(для установ, на базі яких проводяться будь-які види робіт із біологічним матеріалом I - II групи патогенності)

Склад комісії та Положення затверджуються керівником установи.

Комісія по контролю за дотриманням вимог біологічної безпеки в установі (далі-Комісія) є консультативним органом який контролює порядок проведення робіт із біологічним матеріалом у лабораторіях.

Комісія створюється в установах, на базі яких проводяться будь-які види робіт із біологічним матеріалом I - II групи патогенності.

Комісія діє у складі не менше ніж 3 - 5 осіб, компетентних в питаннях безпеки роботи з біологічним матеріалом.

Головою комісії призначається заступник керівника установи по епідпитанням або фахівець який має відповідні знання і досвід роботи.

В своїй діяльності комісія керується Державними санітарними правилами ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I - II груп патогенності", іншими нормативними документами щодо забезпечення біологічної безпеки.

З метою забезпечення безпеки в роботі з біологічним матеріалом комісія вирішує такі задачі:

• організація і проведення постійного контролю за дотриманням регламентованого порядку забезпечення біологічної безпеки в установі;

• організація і проведення комплексу заходів, направлених на недопущення аварійних ситуацій і ліквідацію їх наслідків;

• контроль за підготовкою персоналу до роботи з інфекційним матеріалом і організація нагляду за станом здоров'я;

• здійснення контролю за виконанням вимог відповідних нормативних документів а також розпоряджень керівника установи і пропозицій комісії установи;

• проведення аналізу стану біологічної безпеки і розробка комплексу заходів щодо її удосконалення;

• підготовка звітної і іншої документації з питань біологічної безпеки.

Комісія здійснює наступний комплекс заходів: періодичний плановий і позаплановий контроль за виконанням регламентованого порядку забезпечення біологічної безпеки; контроль за своєчасною диспансеризацією персоналу регламентованим порядком імунопрофілактики, облік осіб з підвищеною чутливістю до антибіотиків і які мають протипоказання до вакцинації; розробка заходів у випадку аварії при роботі з біологічним матеріалом, затвердження у керівника установи плану ліквідації наслідків; аналіз порушень правил безпеки і передумов до цього, причин аварій і розробка заходів щодо підвищення ефективності системи біологічної безпеки; оформлення необхідної документації для подовження дозволу на проведення робіт з біологічним матеріалом; перевірка знань з питань біологічної безпеки персоналу який працює з біологічним матеріалом; контроль щодо порядку виїзду працівників, видача та прийом обсерваційних посвідчень.

Комісія має такі права:

• вимагати від керівників підрозділів і окремих осіб безумовного виконання правил біологічної безпеки а також клопотати перед керівником установи про усунення порушень, що мають місце;

• проводити самостійно або з залученням інших кваліфікованих фахівців планові і позапланові перевірки виконання правил біологічної безпеки в установі;

• клопотати перед керівником установи про припинення робіт з біологічним матеріалом у випадку неможливості виконання правил біологічної безпеки або їх систематичного порушення, а також про призупинення або позбавлення допуску до роботи з біологічним матеріалом окремих осіб;

• клопотати перед установою, яка видала дозвіл, щодо зупинення використання або заборони впровадження в практику нових лабораторних методик видів обладнання дезінфектантів, якщо вони не забезпечують необхідний рівень біологічної безпеки;

• розглядати відповідні документи і видавати висновки;

• заслуховувати на засіданнях комісії керівників підрозділів працівників установи;

• клопотати перед керівником установи про адміністративну відповідальність осіб при порушенні правил безпеки роботи з біологічним матеріалом.

Додаток 3

Зразок плану заходів та дій на випадок аварії під час автомобільного перевезення бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин.

ПОГОДЖЕНО

ЗАТВЕРДЖУЮ
директор _____________
Держсанепідслужби України
_____________
"___" ____________ 20__ р.

ПЛАН
заходів та дій на випадок аварії під час автомобільного перевезення бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин

План заходів та дій на випадок аварії під час автомобільного перевезення небезпечного вантажу розроблено на підставі вимог наступних нормативних документів:

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів";

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I - II груп патогенності";

1. Прогнозовані сценарії

Прогнозовані наступні сценарії аварії під час перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом, а саме:

• ДТП, у результаті якої автомобіль не може продовжувати рух (небезпечний вантаж в авто);

• ДТП, у результаті якої автомобіль пошкоджено та знаходиться на полотні автомобільної дороги або на прилеглій території, відбулося розсипання небезпечного вантажу;

• пожежа, у результаті якої автомобіль знаходиться у полум'ї пожежі;

• крадіжка або втрата контролю за небезпечним вантажем.

Прогнозовані аварії під час перевезення небезпечного вантажу класифікуються наступним чином:

___________

У разі аварії інформування забезпечується наступним чином:

• Водій автомобіля (відповідальна особа), який здійснює перевезення небезпечного вантажу:

несе відповідальність за здійснення необхідних аварійних дій;

повинен негайно повідомити _____

за тел.: ______

моб. тел.: _______.

- Оперативного чергового пункту управління начальника цивільного захисту у __________ області за тел.: _________.

2. Прогнозування наслідків транспортних аварій

Під час автомобільного перевезення небезпечного вантажу можливі наступні наслідки аварій:

• локальне забруднення проїжджої частини та прилеглої території небезпечним вантажем, незаймистою та невибухонебезпечною речовиною;

• ________.

Загальна характеристика небезпеки:

___________.

3. Виконання заходів на початковому етапі розвитку аварії

Водій автомобіля або супроводжувач вантажу, в залежності від типу аварії, розпочинають дії з порятунку людей, надання допомоги пораненим, із запобігання або гасіння пожеж, визначають пріоритет необхідних подальших дій для запобігання загрози життю людей, майну та навколишньому середовищу.

Водій автомобіля або супроводжувач вантажу надають наступну інформацію:

• про наявність будь-яких тілесних ушкоджень людей, які опинилися в зоні аварії;

• про наявність осередку пожежі поблизу аварії з небезпечним вантажем;

• про наявність великих кількостей займистих рідин або газів безпосередньо біля місця аварії;

• про наявність вибухонебезпечних, токсичних матеріалів або матеріалів, що окислюються, безпосередньо біля місця аварії;

• про метеорологічні умови (враховуючи напрям вітру);

• про місце аварії, відстань до населених пунктів, водоймищ, можливість доступу до місця аварії та наявність альтернативних доріг.

У залежності від типу аварії, проводяться такі першочергові роботи:

• видалення людей із можливої небезпечної зони на безпечну відстань відповідно до аварійних інструкцій та вказівок особи, яка супроводжує вантаж;

• надання першої медичної допомоги постраждалим;

• установлення попереджувальних знаків і сигналів небезпеки, зупинки транспортних засобів;

• організація оточення зони аварії та, у разі необхідності, організація додаткової охорони вантажу;

• передача інформації про аварію;

• прийняття першочергових негайних заходів з усунення наслідків аварії і запобігання поглибленню її наслідків.

Доступ до ізольованої зони аварії дозволяється тільки тим особам, які беруть участь у рятувальних та ліквідаційних роботах і в діях, пов'язаних з порятунком життя.

4. Виконання заходів на етапі ліквідації аварії

• контроль доступу;

• захисні дії в межах блокованої зони;

• індивідуальні захисні заходи;

• спеціальна, санітарна обробка.

Дорожній рух через забруднену зону закривається.

Захисні дії в межах блокованої зони.

Персонал, задіяний на ліквідації аварії, повинен завершити свою роботу в блокованій зоні якнайшвидше. Особам, які отримали поранення та потребують госпіталізації, необхідно надати першу медичну допомогу і негайно перевезти в медичні установи з інформацією про те, що вони можуть мати бакзабруднення. Медичну установу, яка приймає таких осіб, відповідальних осіб, які беруть участь у ліквідації аварії, заздалегідь інформують по телефону про прибуття цих поранених або уражених осіб.

Усю воду, яка могла використовуватися для гасіння пожежі, аварійний персонал утримує в межах блокованої зони зі спорудженням тимчасових перепон за допомогою лопат або інших наявних засобів.

У контрольованій зоні забороняється приймання їжі, води та палити.

Індивідуальні захисні заходи

З метою зведення до мінімуму чинників ураження індивідуальні захисні заходи є обов'язковими під час роботи в умовах транспортних аварій. Такими заходами є:

• зведення до мінімуму часу перебування в зоні;

• перебування на максимальній відстані від небезпечних матеріалів;

• використання захисних екранів, якщо є така можливість;

• використання засобів захисту органів дихання;

• використання захисного одягу з наступним ретельним миттям шкіри для зниження можливості забруднення або надходження забруднення через харчовий ланцюжок.

Виконання заходів на післяаварійному етапі

При плануванні аварійних заходів на цьому етапі залучаються підрозділи для проведення відновлювальних робіт: _____________________

Аварійні бригади

4.1 Проведення аварійних дій та заходів здійснюють: _________

Оснащеність одного відділення основним устаткуванням наступна:

• оперативний автомобіль зі спецкузовом - 1 одиниця;

• засоби зв'язку (апарат безпровідного зв'язку) - 1 комплект;

Рятувальні пристосування та засоби першої медичної допомоги:

• апарат штучної вентиляції легенів (ГС-10) - 1 комплект;

• носилки медичні - 1 одиниця;

• підвісне устаткування для спуску-підйому людей;

• засоби першої допомоги;

• апаратура контролю повітря;

• засоби контролю метеоумов (напрямку та швидкості руху повітря - анемометр цифровий АП - 1 - 1 од., температури та вологості повітря - психрометр МВ - 4 М - 1 од.);

• засоби індивідуального захисту;

• засоби мобільного зв'язку __________;

• засоби обмеження доступу (знаки небезпеки - ___ од.).

Зв'язок та оповіщення

Взаємодія центральних та місцевих органів виконавчої влади під час ліквідації аварії _______ повинні бути проведені такі заходи:

• уточнення порядку використання відновлювальних сил і засобів, що залучаються до аварійних робіт;

• інструктаж робітників, які допускаються до проведення аварійних робіт, щодо чинників небезпеки з урахуванням інших небезпек.

• додаткове залучення сил і засобів ДСНС України та інших сил і засобів (за необхідністю);

• локалізація ділянки аварії;

• спеціальна обробка ділянки аварії, транспортних засобів, вантажів, обладнання, спецодягу.

Результати робіт із ліквідації наслідків радіаційної аварії оформляються актом, до якого додаються протоколи контрольних вимірів. Акт підписується керівниками підрозділів організацій та органів державної влади, які брали участь у ліквідації аварії, затверджується керівником робіт і надсилається організаціям, які брали участь у ліквідації аварії, та, на вимогу, центральним, місцевим органам державної влади і органам місцевого самоврядування.

____________

НАКАЗ

Про затвердження методичних рекомендацій

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ "РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УСТАНОВАХ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ"

I. Нормативно-правові акти щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту

II. Основні терміни та визначення

III. Загальні положення

V. Розділ V виключено

Засоби та методи дезінфекції, які використовуються при роботі з патогенними мікроорганізмами

I. Бактерії, які не утворюють спори

II. Бактерії які утворюють спори

III. Віруси і хламідії

IV. Рикетсії

V. Гриби

ПЛАН ЕВАКУАЦІЇ У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО, ПРИРОДНОГО ТА ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ

Загальні положення

Коротка оцінка техногенно-екологічної ситуації на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Висновки з оцінки можливої обстановки на території області при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру

Приведення в готовність та організація роботи евакоорганів (комісій) у надзвичайних ситуаціях

Порядок приведення у готовність та здійснення оповіщення

Порядок здійснення евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій

Медичне забезпечення

Безпека дорожнього руху

Матеріально-технічне забезпечення

Забезпечення продуктами харчування та водою

Забезпечення предметами першої необхідності

Житло та комунальні послугами

Фінансове забезпечення

ПЛАН заходів та дій на випадок аварії під час автомобільного перевезення бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин

1. Прогнозовані сценарії

2. Прогнозування наслідків транспортних аварій

3. Виконання заходів на початковому етапі розвитку аварії

4. Виконання заходів на етапі ліквідації аварії

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
"РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УСТАНОВАХ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ УКРАЇНИ"

ПЛАН
ЕВАКУАЦІЇ У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО, ПРИРОДНОГО ТА ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ

ПЛАН
заходів та дій на випадок аварії під час автомобільного перевезення бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин