МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ, Наказ від 04.05.2012 № 255 "Про затвердження Програми стандартизації Мінагрополітики України до 2014 року"

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 4 травня 2012 року N 255

Про затвердження Програми стандартизації Мінагрополітики України до 2014 року

З метою ефективного управління та планування робіт з стандартизації у сфері сільського господарства та продовольства, вдосконалення та встановлення пріоритетних напрямків та об'єктів стандартизації, удосконалення чинних та формування нових нормативно-правових актів щодо продукції, процесів, послуг, реформування органів управління та робочих органів з стандартизації сільського господарства та продовольства наказую:

1. Затвердити Програму стандартизації Мінагрополітики України до 2014 року (далі - Програма), що додається.

2. Департаменту економічного розвитку і аграрного ринку (Кваша С. М.), керівникам самостійних структурних підрозділів міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, забезпечити виконання Програми.

3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Міністр

М. В. Присяжнюк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України
04.05.2012 N 255

Програма
стандартизації Мінагрополітики України до 2014 року

I. Загальні положення

Аналіз діючої системи стандартизації в Міністерстві аграрної політики та продовольства (далі - Міністерство) показав необхідність перегляду багатьох її положень як застарілих та реформування самої структури.

Ця Програма реформування системи стандартизації Міністерства розроблена з урахуванням змін, які відбулися в законодавчій сфері та соціально-економічному житті України, міжнародній та регіональних системах, а також набутого досвіду та практики проведення цих робіт і на виконання рішення колегії Міністерства "Про стан виконання робіт у сфері стандартизації сільськогосподарської продукції у 2000 - 2010 роках та 9 місяців 2011 року".

Положення Програми повинні використовуватись при виконанні всього комплексу робіт, у тому числі:

- встановленні пріоритетних напрямків та об'єктів стандартизації;

- удосконаленні чинних та формуванні нових законодавчих актів щодо продукції, процесів, послуг;

- оптимізації складу та структури фонду стандартів;

- перспективному та поточному плануванні;

- реформуванні органів управління та робочих органів з стандартизації.

Існуюча система стандартизації не відповідає вимогам міжнародних організацій стандартизації стосовно здійснення міжнародної торгівлі, що зумовлено рядом проблем, зокрема:

- застосування значної кількості нормативних документів колишнього СРСР;

- недотримання суб'єктами стандартизації вимог національного стандарту ДСТУ ISO/IEC Guide 59:2000 "Кодекс усталених правил стандартизації" та національного стандарту ДСТУ 1.13:2001 "Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України";

- недостатня активність суб'єктів господарювання у фінансуванні розроблення національних стандартів, неналежним чином координується діяльність технічних комітетів стандартизації, що призводить до зниження рівня підготовки проектів нормативних документів; відставання у виконанні завдань, визначених Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, щодо гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими;

- обмеженість участі у роботі міжнародних та регіональних організацій із стандартизації.

II. Мета і завдання Програми:

- необхідність поетапного зниження імпортозалежності вітчизняного ринку товарів та послуг;

- визнання необхідності заміни застарілого обладнання та технологій при запровадженні міжнародних та європейських стандартів (іншими словами, інтеграція в сфері науки і техніки має передувати торгово-економічній інтеграції);

- впровадження сучасних інформаційних технологій як в систему інформаційного забезпечення, так і в процедуру розроблення стандартів.

Ефективність стандартизації як форми регулювання діяльності чи її результатів у всіх сферах виробничо-технічних, торгово-економічних, соціальних та інших відносин знаходить своє підтвердження в розширенні та активізації робіт з стандартизації.

Світовий та вітчизняний досвід виявив широкий спектр проблем і задач, які можуть бути вирішені із залученням, а іноді виключно засобами стандартизації, дав велике різноманіття форм та методів проведення цих робіт, які, як правило, визначаються конкретним станом та розвитком економіки, умовами і факторами її функціонування.

III. Функції

Ефективність стандартизації в умовах ринкових відносин проявляється через такі її функції: економічну, соціальну та інформаційну.

Економічна функція охоплює такі аспекти:

- надання інформації щодо продукції та її якості, що дозволяє правильно оцінити та вибрати той чи інший товар, оптимізувати капіталовкладення;

- розповсюдження в промисловості інформації щодо нової техніки, матеріалів та методів вимірювань і випробувань;

- підвищення ефективності продуктивності праці та зниження собівартості продукції;

- сприяння конкуренції на основі стандартизації методів випробувань та уніфікації основних параметрів продукції, що зумовлює її об'єктивне порівняння;

- вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня якості продукції;

- забезпечення сумісності та взаємозамінності.

Соціальна функція стандартизації визначає такий рівень показників та параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров'я; санітарії та гігієни, забезпечує охорону довкілля та безпеку людей під час виробництва, використання та утилізації продукції.

Інформаційна функція стандартизації передбачає створення бази для об'єктивізації людського сприйняття інформації, а також встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювань та випробувань, креслень, умовних знаків тощо, забезпечуючи взаєморозуміння з урахуванням міжнародних регламентів, у тому числі системи обліку, статистики та фінансово-бухгалтерської діяльності, системи управління процесами та інше.

Для найбільш повної реалізації комунікативної функції стандартизації регулювання термінології стає одним з найважливіших завдань. При цьому безпосередньо як в національну, так і в галузеві системи стандартизації повинна бути введена вся сукупність загальних понять стандартизації, встановлена в спільних документах Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (IEC) з урахуванням особливостей, зазначених в Угоді СОТ "Про технічні бар'єри в торгівлі" (Угода ТБТ).

З огляду на стан суспільства та економіки для реалізації основних цілей стандартизації актуальними є такі завдання:

- для забезпечення безпеки продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я, захисту навколишнього природного середовища - використання разом з стандартами законодавчих форм регулювання питань безпеки продукції, процесів та послуг;

- для забезпечення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб населення - активний перехід на добровільний статус застосування стандартів, широке використання стандартів системи управління якістю, розроблення в кожній науково-технічній програмі розділів щодо створення відповідних стандартів;

- длязабезпечення технічної та інформаційної сумісності, уніфікації та взаємозамінності продукції - перехід на міжнародні стандарти в частині умовних позначень, правил виконання креслень, вимог до конструкції та методів приймання механічних систем та складальних одиниць загального призначення (кріпильні деталі, підшипник, вали, муфти передачі тощо) - уніфікація на міжнародному рівні;

- для забезпечення однаковості вимірів - перехід на міжнародно визнані методи та методики вимірів, разом з тим базуючись на досягненнях національної метрології, що дозволить створювати та використовувати вітчизняний парк засобів вимірів;

- для захисту продукції під час її виробництва, експлуатації, транспортування чи зберігання;

- для забезпечення економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва - перехід від нормування в абсолютних одиницях до питомих та порівняльних категорій (груп) характеристик енерго- та матеріалоефективності;

- для забезпечення безпечності господарських об'єктів, складних технічних систем з урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій - першочергове розроблення стандартів на моніторинг та прогнозування надзвичайних ситуацій, а також розроблення нормативних документів з методології діагностики та прогнозування можливих наслідків;

Реалізація встановленої мети стандартизації визначає такі загальні завдання:

- забезпечення комплексності стандартизації на основі встановлення взаємопов'язаних вимог на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу продукції від розроблення до утилізації та для всіх видів продукції, починаючи від сировини і матеріалів до закінчених складних виробів;

- вдосконалення як на базі національного, так і галузевих фондів стандартів системи інформаційного забезпечення в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, яка повинна включати інформацію та документи, визначені Угодою ТБТ;

- створення та ведення національного фонду державних стандартів і класифікаторів техніко-економічної інформації, а також міжнародних та регіональних стандартів, правил, норм і рекомендацій з стандартизації, національних стандартів зарубіжних країн, стандартів організацій України (СОУ) та технічних умов (ТУ), які відносяться до сфери діяльності Міністерства.

IV. Етапи

Робота зі стандартизації у кожній сфері має базуватися на принципах системного підходу до комплексу нормативних документів, які є основою розвитку відповідної галузі. З огляду на це необхідно виділити кілька етапів Програми:

1) аналіз баз даних - провести аналіз чинної нормативної бази у відповідній кожному Технічному комітету стандартизації України (ТК) сфері діяльності, визначити відповідність нормативних документів чинному законодавству України:

- які є чинні ДСТУ;

- аналіз чинних міжнародних і європейських правил і процедур стандартизації, які доцільно впровадити в Україні, за потреби гармонізувавши їх до наших умов;

- чинні міждержавні стандарти (ГОСТ), і які доцільно переглянути для українського ринку;

- директиви Європейського Союзу, які є базою для розроблення в Україні технічних регламентів.

Крім цього, чинне місце в базі даних мають займати всі наявні в цій сфері нормативні базові документи, згідно з якими проводяться роботи зі стандартизації: закони, угоди, постанови тощо;

2) визначення елементів (під елементом системи розуміється її неподільна частина, тобто нормативний документ), які є пріоритетними і увійдуть в систему стандартизації, що розробляється, і формулювання вимог до підсистем (під підсистемою розуміється ключові питання, які є предметом стандартизації). Виділення зв'язків, які регулюють відносини "постачальник-споживач" і "продукт-якість" з пріоритетом останнього;

3) структура системи стандартизації

Розроблення структури системи стандартизації, встановлення її зовнішніх і внутрішніх зв'язків, складення списків (переліків) основних підсистем і елементів. Структура будується за ієрархічним принципом, що дає змогу зменшити число стандартів і не допустити стихійність їх розробки при виборі оптимуму в складі системи;

4) планомірна реалізація системи стандартизації

В її структуру вводяться вже діючі стандарти, які визнані придатними для застосування. Необхідні, але відсутні стандарти розробляються згідно з переліком, який складено при виконанні третього етапу.

Вступ до Світової організації торгівлі та заяви України про намір стати асоційованим членом Європейського Союзу та вступити до Світової організації торгівлі означають необхідність впровадження в національне законодавство вимог директив ЄС та Угод СОТ, а також впровадження не менше 80 % чинних європейських стандартів.

У відповідності із Законом України "Про стандартизацію" продукція повинна випускатись згідно з технічним регламентом - нормативно-правовим актом, який затверджується Кабінетом Міністрів України і в якому для конкретного виду продовольчої продукції встановлюються показники якості та показники безпеки для здоров'я і життя людини, охорони довкілля, правила маркування і введення продукції в обіг, а також порядок підтвердження відповідності та визначені повноваження органів, які здійснюють контроль за продукцією.

Введення технічних регламентів на харчову продукцію дозволить:

- змінити при необхідності чинні норми стосовно безпеки продукції, які встановлені в чинних стандартах;

- переглянути перелік обов'язкових якісних характеристик продукції;

- гармонізувати процедури розробки та постановки продукції на виробництво з європейськими нормами;

- перейти від обов'язкової сертифікації до декларування відповідності продукції виробником або її імпортером;

- визначити єдиний орган центральної виконавчої влади, що контролюватиме якість та безпеку виду продукції, на яку вводиться технічний регламент.

В результаті введення технічних регламентів будуть досягнуті такі позитивні результати:

- буде усунено необґрунтоване втручання держави у сферу забезпечення якості та безпеки продукції;

- будуть скасовані необґрунтовані перепони для інноваційних процесів на підприємствах;

- для підприємств буде зменшене фінансове та адміністративне навантаження, пов'язане з зменшенням кількості проведення обов'язкового контролю.

Директор Департаменту економічного
розвитку і аграрного ринку

С. М. Кваша