МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 24 вересня 2012 року N 1050
Про затвердження Методики розрахункового визначення ізобарної теплоємності рідких н-алканів C1 - C20 і водню на лінії насичення в інтервалі температури від потрійної точки до критичної
З метою реалізації заходів з виконання Державної програми розвитку еталонної бази на 2011 - 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 N 1165, наказую:
1. Затвердити Методику розрахункового визначення ізобарної теплоємності рідких н-алканів C1 - C20 і водню на лінії насичення в інтервалі температури від потрійної точки до критичної (далі - Методика), що додається.
2. Головному центру Державної служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів (державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів") забезпечити реєстрацію та видання Методики в установленому порядку.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра - керівника апарату Павленка В. П.
Міністр |
П. О. Порошенко |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
24.09.2012 N 1050
МЕТОДИКА
розрахункового визначення ізобарної теплоємності рідких н-алканів C1 - C20 і водню на лінії насичення в інтервалі температури від потрійної точки до критичної
1. Призначення і галузь застосування
Методика призначена для розрахункового визначення ізобарної теплоємності рідких н-алканів з кількістю атомів вуглецю в молекулі від 1 до 20 і водню на лінії насичення (лінії рівноважного співіснування рідини і пари) в інтервалі температури від потрійної точки до критичної. Похибка Методики - на рівні похибки експериментальних даних (границі відносної похибки від d = ±1,5 % (при зведеній температурі t < 0,95) до d = ±20 % (при 0,98 < t < 1)). Для користування Методикою достатньо інформації про кількість атомів вуглецю n у молекулі н-алкану і температуру критичної точки. У молекулі водню n = 0.
Методика як основа узагальненого методу та її програмна реалізація призначені для розрахунку ізобарної теплоємності на лінії насичення будь-яких речовин у рідкому стані: нафтопродуктів, н-алканів, водню, води, азоту, діоксиду вуглецю, ізобутану, ізопентану тощо.
2. Перелік умовних позначень і скорочень
Перелік умовних позначень і скорочень, які використовуються в Методиці:
ДССДД - Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;
T - абсолютна температура, K;
Tc - температура в критичній точці, K;
Tнк - температура нормального кипіння при P = 0,101325 МПа, K;
Tтр - температура в потрійній точці, K;
t = T/Tc - зведена температура;
r - густина, кг/м3;
rc - густина в критичній точці, кг/м3;
P - тиск насиченої пари, МПа;
Pc - тиск у критичній точці, МПа;
p = P/Pc - зведений тиск;
M - молярна маса;
R - молярна газова стала 8,314472 Дж/(моль х K);
w - фактор ацентричності Пітцера;
a, b, c, d, q, g, h - коефіцієнти рівняння для теплоємності рідини на лінії насичення;
Cp - ізобарна теплоємність, Дж/моль/K;
dM - похибка розрахункових даних за рахунок неадекватності моделі, %;
C0p - ізобарна теплоємність ідеального газу, Дж/моль/K;
DCp(r, T) - інтегральна ізобарна теплоємність, Дж/моль/K.
Індекси:
к, c - критична точка;
s - крива співіснування (лінія насичення);
0 - ідеальний (розріджений) газ;
експ, exp - експериментальне значення;
розр, calc - розрахункове значення.
3. Алгоритм розрахунку ізобарної теплоємності рідини і базові дані
Ізобарна теплоємність рідини на лінії насичення визначається за формулою:
Cp = C0p(T) + DCp(r, T), |
(1) |
де C0p(T) - ізобарна теплоємність ідеального газу (ідеально-газова теплоємність), що залежить тільки від температури, оскільки тиск при цьому близький до нуля;
DCp(r, T) - інтегральна ізобарна теплоємність речовини, яка обчислюється за допомогою єдиних фундаментальних рівнянь стану і диференціальних рівнянь термодинаміки.
Аналітична форма рівнянь Методики наведена в Методиці ДССДД 10-2006 "Методика розрахункового визначення густини рідких н-алканів (C1 - C94) і водню на лінії кипіння" (далі - ДССДД 10-2006), затвердженій наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17.08.2006 N 252, яка дає можливість описувати з експериментальною точністю густину та ізобарну теплоємність будь-яких речовин у рідкому стані в усьому діапазоні температур співіснування рідкої і парової фаз при невеликій кількості параметрів, відповідає всім теоретичним вимогам, у тому числі при наближенні до критичної точки. При деякій зміні у функції F(q, t) рівняння може бути використане для точного опису інших властивостей речовин на лінії кипіння, таких як тиск насиченої пари - Методика ДССДД 7-2005 "Методика розрахункового визначення тиску насиченої пари н-алканів (C1 - C50) і водню на лінії кипіння" (далі - ДССДД 7-2005), затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 27.12.2005 N 376, в'язкість і теплопровідність - Методика ДССДД 12-2008 "Методика розрахункового визначення теплопровідності рідких н-алканів C1 - C25 на лінії насичення", затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.01.2009 N 48.
Інтегральна ізобарна теплоємність рідини на лінії насичення обчислюється за формулою:
DCp(p, T) = CPc х exp {ln(t) / t х [-g х exp (-h х (4,32732 х t)2) + a + b х t + t4 х |
(2) |
де DCp(p, T) - інтегральна ізобарна теплоємність рідини на лінії насичення, Дж/моль/K;
CPc - ізобарна теплоємність рідини в критичній точці, Дж/моль/K;
Tк - температура критичної точки, K;
t = T/Tк - зведена температура.
Універсальна функція F(q, t) у формулі (2) однакова для всіх речовин:
|
, |
(3) |
Функція (3) стає універсальною тільки за умови однакових і сталих значень коефіцієнтів q і (1 - b) для властивості та для всіх речовин.
При високих значеннях температури (t > 0,75) функція (3) забезпечує фізично правильний опис поведінки густини рідини в безпосередній близькості до критичної точки рідини-пари з критичним показником b = 0,339, отже: (1 - b) = 0,661.
Ізобарна теплоємність ідеального (розрідженого) газу C0p(T) визначається за формулою:
C0p(T) = C0pc х exp {ln(t) / t х [-a0 х exp (-h0 х (4,32732 х t)2) + a0 + b0 х t + t4 х c0]}, |
(4) |
Коефіцієнти формул (2) і (3) Cpc, g, h, a, b, c, d, q та формули (4) C0pc, h0, a0, b0, c0 є індивідуальними для кожної речовини; Cpc - значення ізобарної теплоємності в критичній точці, Дж/моль/К; C0pc - експериментальне значення ізобарної теплоємності розрідженого газу при критичній температурі Tc, Дж/моль/К.
Коефіцієнти формул (2) і (3) подані як функція числа атомів вуглецю в молекулі n, знайдені шляхом апроксимації експериментальних даних нелінійним методом, і їх обчислюють за формулами (5) - (12), значення наведено в таблиці 1:
C'pc = 3876,194 х r0,1726231, |
(5) |
a = 3,502424 х r0,1435094, |
(6) |
b = -3,568431 х r0,09806074, |
(7) |
c = 27,32256 х r0,2194921, |
(8) |
d = 11,61006 х r0,1091648, |
(9) |
g = 3,188089 х r0,1682141, |
(10) |
h = 0,3529742 х r(-0,006417116), |
(11) |
q = 1,114646 х r0,0848400, |
(12) |
де r = (10 / n). |
|
Таблиця 1
Коефіцієнти рівняння (2) для розрахунку ізобарної теплоємності рідких параводню (n = 0), н-алканів (C1 - C10) і води на лінії насичення
n |
Cpc |
a х 10 |
b |
c |
d |
q |
g х 10 |
h х 10 |
0 |
460,6418 |
290,4453 |
-43,69799 |
45,30512 |
3,028668 |
1,114646 |
-132,8776 |
3,529742 |
1 |
3449,943 |
7,173784 |
2,603992 |
27,89405 |
12,41862 |
1,095079 |
7,425553 |
4,658833 |
2 |
3131,201 |
55,89261 |
-5,845754 |
30,84756 |
11,84289 |
1,140222 |
48,54996 |
2,848969 |
3 |
4642,220 |
73,43526 |
-9,326594 |
35,96867 |
13,74559 |
1,257681 |
61,27707 |
3,057446 |
4 |
2983,789 |
41,40899 |
-4,063865 |
28,94410 |
11,55163 |
1,161039 |
35,87646 |
3,059966 |
5 |
1943,916 |
28,42525 |
-1,976860 |
23,75767 |
9,500433 |
1,095545 |
25,03461 |
2,800041 |
6 |
3611,002 |
30,40570 |
-2,297683 |
27,80014 |
12,16243 |
1,144546 |
28,10411 |
3,366661 |
7 |
5323,212 |
40,20421 |
-3,885686 |
30,73632 |
13,04136 |
1,137029 |
36,20849 |
3,287425 |
8 |
4028,417 |
36,16462 |
-3,647375 |
28,69408 |
11,89635 |
1,135949 |
33,10031 |
3,524691 |
9 |
3947,338 |
35,55814 |
-3,605490 |
27,96178 |
11,74437 |
1,124654 |
32,45095 |
3,527356 |
10 |
3876,194 |
35,02424 |
-3,568431 |
27,32256 |
11,61006 |
1,114646 |
31,88089 |
3,529742 |
11 |
3812,942 |
34,54818 |
-3,535235 |
26,75691 |
11,48989 |
1,105669 |
31,37383 |
3,531902 |
12 |
3756,099 |
34,11922 |
-3,505199 |
26,25075 |
11,38127 |
1,097537 |
30,91797 |
3,533874 |
H2O |
2349,336 |
13,75845 |
0,2656560 |
24,79869 |
10,44799 |
1,125420 |
19,23047 |
5,457646 |
N2 |
2173,880 |
4,328707 |
1,915525 |
21,78823 |
10,13650 |
1,079286 |
5,707587 |
8,242108 |
CO2 |
4139,516 |
4,747694 |
1,804904 |
27,26873 |
12,80247 |
1,151719 |
4,747694 |
2,669328 |
iC4 |
2167,344 |
136,9033 |
-13,02492 |
31,98884 |
8,529009 |
1,002414 |
99,35985 |
2,612885 |
iC5 |
7163,488 |
49,55239 |
0,4222966 |
34,46042 |
13,34231 |
1,100626 |
3,911110 |
2,693340 |
Коефіцієнти формули (4) подані як функція числа атомів вуглецю в молекулі n, знайдені шляхом апроксимації експериментальних даних нелінійним методом, і їх обчислюють за формулами (13) - (17), значення наведено в таблиці 2:
h0 = 7,094738 х (8 / n)1,885692, |
(13) |
a0 = -0,07265886 х (8 / n)1,166618, |
(14) |
b0 = 0,9735063 х (8 / n)0,1754074, |
(15) |
c0 = -0,2618967 х (8 / n)(-0,7019931), |
(16) |
C0pc = 314,8132 х (8 / n)(-1,216833). |
(17) |
Таблиця 2
Значення коефіцієнтів формули (4) для розрахунку ізобарної теплоємності ідеального (розрідженого) газу для параводню (n = 0), н-алканів і води від потрійної точки до критичної
N |
C0pc |
h0 |
a0 · 105 |
b0 · 105 |
c0 · 105 |
TC, K |
Параводень 0* |
20,82096 |
3,716514 |
-130,6360 |
644,5567 |
336,1376 |
33,15 |
Параводень 0'** |
20,82096 |
4,903337 |
-87681,64 |
295251,9 |
-603766,2 |
33,15 |
1 |
33,44638 |
0,2383357 |
3817,248 |
-5192,804 |
5001,971 |
190,564 |
2 |
53,35495 |
0,4793389 |
-32416,23 |
104129,2 |
-1461,001 |
305,32 |
3 |
87,95302 |
0,9088599 |
-18221,06 |
107631,3 |
-5029,080 |
369,825 |
4 |
131,0716 |
1,096863 |
-16112,64 |
106530,5 |
-9428,344 |
425,12 |
5 |
174,0700 |
3,560801 |
-15038,99 |
108893,8 |
-13987,06 |
469,70 |
6 |
220,1322 |
3,026921 |
-9981,041 |
101331,7 |
-14646,60 |
507,60 |
7 |
266,8760 |
6,399614 |
-10362,09 |
103648,0 |
-25923,88 |
540,20 |
8 |
314,8132 |
7,094738 |
-7265,886 |
97350,63 |
-26189,67 |
568,70 |
9 |
363,3264 |
5,681702 |
-6333,053 |
95359,99 |
-28447,15 |
594,60 |
10 |
413,0249 |
4,657941 |
-5600,562 |
93613,83 |
-30630,93 |
617,70 |
iC4 |
126,5080 |
0,8934453 |
-14018,00 |
108639,4 |
-9046,378 |
407,81 |
iC5 |
171,9900 |
3,664834 |
-3221,598 |
92507,76 |
-8459,630 |
460,35 |
CO2 |
37,41336 |
16,69001 |
-8787,327 |
49005,82 |
-3470,089 |
304,128 |
N2 |
6,956172 |
1,162749 |
-2,298644 |
14,47926 |
3,672454 |
126,207 |
H2O |
36,86835 |
0,8139181 |
-6328,695 |
25049,60 |
1736,421 |
647,096 |
____________
* Для параводню 0 наведено значення коефіцієнтів при T < 21 K.
** Для параводню 0' наведено значення коефіцієнтів при 21 < T < 40 K.
Значення температури критичної точки Тc наведено відповідно до ДССДД 7-2005, ДССДД 10-2006.
4. Похибка Методики
Похибка Методики - на рівні похибки експериментальних даних (границі відносної похибки від d = ±1,5 % (при t < 0,95) до d = ±20 % (при 0,98 < t < 1)). Порівняння дослідних і розрахункових даних ізобарної теплоємності ідеального (розрідженого) газу н-алканів, водню і води наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
Похибка методики.
Порівняння дослідних і розрахункових даних ізобарної теплоємності ідеального (розрідженого) газу н-алканів, водню і води
n |
Кількість експериментальних точок |
Діапазон T, K |
CKB, % |
CAB, % |
CB, % |
ERRmax, % |
Tmax, K |
0 |
8 |
14 - 21 |
0,4318 |
0,3342 |
0,0014 |
0,718 |
15 |
0 |
19 |
22 - 40 |
0,0018 |
0,0016 |
0 |
0,003 |
30 |
1 |
15 |
110 - 250 |
0,0114 |
0,0099 |
0 |
-0,019 |
250 |
2 |
27 |
100 - 400 |
0,0291 |
0,0225 |
0,0001 |
0,0633 |
150 |
3 |
21 |
100 - 500 |
0,0475 |
0,0405 |
0 |
-0,0787 |
240 |
4 |
19 |
150 - 510 |
0,0524 |
0,0464 |
0,0001 |
-0,0856 |
170 |
5 |
17 |
210 - 530 |
0,0660 |
0,0547 |
0,0001 |
0,1136 |
530 |
6 |
17 |
260 - 580 |
0,1011 |
0,0874 |
0,0001 |
0,1700 |
580 |
7 |
19 |
190 - 550 |
0,1124 |
0,0981 |
0,0002 |
0,1856 |
210 |
8 |
18 |
240 - 580 |
0,1435 |
0,1224 |
0,0001 |
0,2272 |
240 |
9 |
15 |
280 - 560 |
0,3008 |
0,2335 |
0,1982 |
0,4920 |
400 |
10 |
19 |
290 - 650 |
0,4008 |
0,3168 |
0,2665 |
0,6539 |
650 |
12 |
21 |
290 - 690 |
0,4532 |
0,3971 |
0,0127 |
0,6538 |
410 |
16 |
6 |
200 - 800 |
0,6667 |
0,5333 |
-0,1793 |
-0,9084 |
300 |
18 |
3 |
300 - 800 |
1,2274 |
0,9518 |
-0,5862 |
-1,3130 |
400 |
H2O |
51 |
285 - 785 |
0,0044 |
0,0036 |
0 |
-0,0116 |
785 |
Примітка. Перелік умовних позначень і скорочень, які використовуються в таблиці 3:
n - кількість атомів вуглецю в молекулі речовини;
ERRmax - максимальна відносна похибка, %,
при температурі Tmax, K;
- середнє абсолютне відхилення, %;
- систематичне відхилення, %;
- середнє квадратичне відхилення, %,
де N - кількість дослідних (розрахункових) точок у діапазоні температури; ERRi = 100 х (Cp0експ,і - Cp0розр,і) / Cp0експ,і - відносне відхилення в точці, %.
Заступник директора департаменту |
С. В. Алексеєв |